Чупринка Григорій Авраамович
Григо́рій Авраа́мович Чупри́нка чи Грицько́ Чупр́инка (27 листопада 1879, с. Гоголів, Остерський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — 28 серпня 1921, Київ, УСРР) — український поет, культурний, військовий і політичний діяч, учасник боротьби за народовладдя на теренах Української Республіки і боротьби за її самостійність.
| Григорій Авраамович Чупринка | |
|---|---|
 Григорій Чупринка | |
| Народився | 27 листопада 1879 Гоголів, Остерський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія |
| Помер | 28 серпня 1921 (41 рік) Київ, УСРР ·розстріляний за участь у повстанському русі проти чинної влади (більшовики) |
| Країна | Російська імперія, УНР, УСРРРосійська імперія, УНР, УСРР |
| Національність | українець |
| Діяльність | письменницька, військова |
| Відомий завдяки | поет, борець за самостійну Україну |
| Alma mater | Третя київська гімназія |
| |
Через популярність Чупринки серед патріотичних кіл його прізвище взяв за підпільний псевдонім генерал-хорунжий УПА Роман Шухевич («Тарас Чупринка»). Троюрідний брат Григорія Чупринки — Василь Олександрович Осьмак, відомий вчений і архітектор, за проектами якого збудовані стадіон Динамо, набережна Дніпра і інші архітектурні рішення в Києві, дворянин і далекий родич старих родів козацької старшини з Київщини, зокрема Скоропадських, Галаганів і т. д.
Життєпис
ред.
Народився у сім'ї козаків (представників козачого стану) містечка Гоголів Остерського повіту Чернігівської губернії Російської імперії (тепер Київщина), нащадок старовинних козацько-християнських родів регіону (сучасна Броварщина), представники яких жили тут щонайменше з часів Хмельниччини. У той час ці землі входили до складу Переяславського і Київського полків, одних з найдавніших полків Гетьманщини.
Навчався в Гоголівській народній школі, в Київській та Лубенській гімназіях.
Був ув'язнений за участь у революції 1905 року.
З 1910 року постійно жив у Києві.
За перевороту 1917 року був козаком у полку Хмельницького.
У 1919 році керував повстанням проти більшовиків на Чернігівщині.
Був співробітником «Української Хати».
23 червня 1921 року заарештований київським губернським ЧК, 28 серпня 1921 року засуджений до найвищої міри покарання — розстрілу[1]. Розстріляний разом з Іваном Андрухом як член київського Всеукраїнського центрального повстанського комітету.
У 1996 році реабілітований рішенням Київської обласної прокуратури.
Творча діяльність
ред.Чупринка автор збірок лірики: «Огнецвіт»[2], «Метеор», «Ураган» (1910). «Сон-трава», «Білий гарт» (1911), «Контрасти» (1912), поеми «Лицар-Сам» (1913), а також літературно-критичних статей та рецензій.
Григорій тяжів до авангардизму, був добре обізнаний з російським символізмом. Поезії перших років творчості позначені перевагою традиційних громадських мотивів. Опісля в нього були помітні зацікавлення модернізмом з мотивами «безутішної самоти». А з початком революції 1917 року в його творчості знову стали переважати громадські настрої. Особливу увагу в поезії Чупринки привертають ритміка та звукопис.
11 (24) травня 1917 р. київська газета “Нова Рада” надрукувала вірш Григорія Чупринки “Слава Україні”. Відомий композитор Кирило Стеценко написав до нього музику. Цей славень “Слава Україні” став одним з відомих пісень української революції 1917-1921 років.
Вибрані твори
ред.- Твори Гр. Чупринки [Архівовано 14 листопада 2021 у Wayback Machine.] (Прага, 1926) за редакцією Павла Богацького.
- Поезії [Архівовано 14 листопада 2021 у Wayback Machine.] / Вст. ст. М. Жулинського, ред. та прим. В. Яременка. (Київ, 1991)
Вшанування
ред.На честь Григорія Чупринки названі вулиці:
- вулиця Григорія Чупринки в рідному селі Гоголів;
- вулиця Григорія Чупринки в Броварах;
- вулиця Григорія Чупринки в Києві;
Література
ред.- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- О. А. Бартко. Чупринка Григорій Авраамович [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 583. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Лідія Голомб. Концепція модернізму в літературно-критичних статтях Григорія Чупринки // Наукові записки. Серія: Літературознавство. — Тернопіль: ТДПУ, 2000. — Вип. VII. — с. 46-52. [1] [Архівовано 7 листопада 2021 у Wayback Machine.]
Музика
ред.
Артем Пивоваров та Quest Pistols — «Очі» (2023) на YouTube- Пиріг і Батіг — «І гріховна і свята» (2024) на YouTube
Примітки
ред.- ↑ Жулинський, Микола (1990). Із забуття в безсмертя (українською) . Київ: Дніпро. с. 109. ISBN 5-308-00558-3.
- ↑ Чупринка, Григорій. «Огнецвіт». Архів оригіналу за 2 березня 2019.
Посилання
ред.- Чупринка Григорій // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2066-2068. — 1000 екз.
- Чупринка Грицько // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- ГРИГОРІЙ ЧУПРИНКА | Програма «Велич особистості» | 2014 (ВІДЕО)
- Віртуальна Русь [Архівовано 17 січня 2008 у Wayback Machine.]
- Олексій Редченко. Чому Шухевич став Чупринкою // Народна газета. — 2007. — 18-24 жовтня.
- Інститут історії України [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.]
- Григорій Чупринка. Український романс, поезія. [Архівовано 13 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- Григорій Чупринка. 140 років тому народився поет і борець за незалежність України [Архівовано 9 листопада 2021 у Wayback Machine.]. Трибуна-Бровари. 27.11.2019
- Чупринка Г. Поезії / Грицько Чупринка. — Київ: Криниця, 1918. — 156 с. [Архівовано 12 серпня 2020 у Wayback Machine.]