Горянський Володимир Вікторович
Володи́мир Ві́кторович Горя́нський (нар. 24 лютого 1959, Стаханов) — український актор, телеведучий, артист Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. Народний артист України, член Національної спілки театральних діячів України.
| Горянський Володимир Вікторович | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||
| Народився |
24 лютого 1959 (65 років) Кадіївка, Луганська область, Українська РСР, СРСР | |||||||
| Національність | українець | |||||||
| Громадянство |
 УРСР Україна | |||||||
| Діяльність | актор, кіноактор, ведучий | |||||||
| Alma mater | Дніпропетровське театральне училище (1979) і Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||||||
| Роки діяльності | 1980 — донині | |||||||
| IMDb | nm0331412 | |||||||
| Нагороди та премії | ||||||||
| ||||||||
|
| ||||||||
 Горянський Володимир Вікторович у Вікісховищі | ||||||||
Життєпис ред.
Народився 24 лютого 1959 року у шахтарському місті Стаханов (нині Кадіївка). В 1979 році закінчив Дніпропетровське театральне училище (курс В. І. Ковалевського). В 1996 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (спеціальність «Організація і управління театрально-видовищними підприємствами»).
Працював в Дніпропетровському російському драматичному театрі імені Максима Горького, в Севастопольскому театрі ЧМФ. В Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра працює з 1988 року. З 1991 по 1997 роки обіймав посаду директора-розпорядника театру.
Двічі лауреат професіональної театральної премії «Київська пектораль»: в 1997 році лауреат в номінації «Найкраще виконання чоловічої ролі» за роль Мессіра Нічі у виставі «Комедія про принадність гріха» Нікколо Макіавеллі; в 2003 році — в тій ж номінації за роль Подкольосіна в спектаклі «Одруження» Миколи Гоголя.
Окрім роботи в театрі, веде ранкову телепередачу «Ранок з Інтером» на телеканалі «Інтер».
Є президентом Бердянського міжнародного кінофестивалю.
У 2006 році випустив диск романсів «Негромкий вальс».
З 11 жовтня 2015 року буде одним із тренерів дитячого талант-шоу «Маленькі гіганти» телеканалу «1+1».
У 2015 році Володимир Горянський таємно одружився з Оленою Фейсою.[1]
Влітку 2016 року приєднався до патріотичного флешмобу #яЛюблюСвоюКраїну, опублікувавши відеозвернення, в якому розповів за що любить Україну.[2]
Ролі в театрі ред.
Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра ред.
- Портняжка — «Дерев'яний король» В. Зиміна (1989)
- О'Брайєн — «Острів скарбів» Роберта Льюїса Стівенсона (1990)
- Другий кореспондент, він же Санітар — «Сьогодні я стану жінкою» Афанасія Салинського (1990)
- Жора — «Дитина до листопада» Леоніда Жуховицького (1991)
- Голутвін — «Я вам потрібен, панове!» за п'єсою Олександра Островського «На кожного мудреця доволі глупоти» (1991)
- Клоун Гоша — «Таємниця новорічного листа» Д. Кісіна (1992)
- Степан — «Чарівниця» Івана Карпенко-Карого (1993)
- Гаспаров Ярослав — «Без…кінечна подорож» В. Іванова (1994)
- Мітч — "Трамвай «Бажання» Теннессі Вільямса (1994)
- Гітлер — «Майн Камфп, або Шкарпетки в кавоварці» Дьєрдя Таборі (1995)
- Мессіра Ніча — «Комедія про принадність гріха» за п'єсою Нікколо Макіавеллі «Мандрагора» (1996)
- Передонов — «Кручений біс» Федора Сологуба (1997)
- Вознесенський — «Живий труп» Льва Толстого (1997)
- Панталоне, перший радник — «Любов до трьох апельсинів» Карло Гоцці (1997)
- Людовико — «Венеціанський мавр („Отелло“)» Вільяма Шекспіра (1998)
- Герцог Болінброк — «Європа може зачекати!» за п'єсою Ежена Скріба «Склянка води» (1998)
- Оттавіо — «Примхи Маріанни» Альфреда де Мюссе (1999)
- Варравін, Полутатарінов — «Смерть Тарєлкіна» Олександра Сухово-Кобиліна (2000)
- Перший лікар — «Багато галасу в Парижі» за п'єсою Жана-Батиста Мольєра «Пан де Пурсоньяк» (2001)
- Подкольосін — «Одруження» Миколи Гоголя (2002)
- Актор — «Черга» Олександра Марданя (2006)
- Деніел Джонсон — «Рожевий міст» за романом Роберта Джеймса Воллера «Мости округу Медісон» (2007)
Київський академічний драматичний театр на Подолі ред.
- Богдан — «Change, або Нас поміняли тілами» Андрія Курейчика (2007)
Фільмографія ред.
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 2019 | с | Великі Вуйки | Великі Вуйки | Василь Васильович Микитюк, голова села Великі Вуйки |
| 2019 | ф | 11 дітей з Моршина | 11 дітей з Моршина | Швіндель (професор) |
| 2018 | с | Сувенір з Одеси | Сувенир из Одессы | Зуєв |
| 2018 | с | Копи на роботі | Копи на роботі | головна роль |
| 2017 | с | Догори дриґом | Догори дриґом | Савелій Самойлович |
| 2017 | ф | DZIDZIO Контрабас | DZIDZIO Контрабас | бракон'єр |
| 2015 | ф | Полон | Captum | Терорист |
| 2009 | ф | Хочу дитину | Хочу ребёнка | Ілля Веселкін, батько Іллі, лікар |
| 2007 | ф | Дуже новорічне кіно, або Ніч у музеї | Очень новогоднее кино, или Ночь в музее | сторож |
| 2006 | с | Утьосов пісня завдовжки з життя | Утёсов. Песня длиною в жизнь | Пушок, суфлер |
| 2004 | ф | Залізна сотня | Залізна сотня | лектор |
| 2004 | ф | Путівник | Путеводитель | |
| 2003 | ф | Цикута | Цикута | |
| 2003 | ф | Снігова королева | Снежная королева | сніговик-священик |
| 2002 | ф | Попелюшка | Золушка | Астролог |
| 2001 | с | День народження Буржуя-2 | День рождения Буржуя-2 | Костя |
| 2001 | ф | Вечори на хуторі біля Диканьки | Вечера на хуторе близ Диканьки | Панас, козак |
| 2000 | ф | Нескорений | Нескорений | агент Пашкевич |
| 2000 | ф | Життя як цирк | Життя як цирк | Вікентій |
| 1999 | с | День народження Буржуя | День рождения Буржуя | Костя |
| 1996 | ф | Операція «Контракт» | Операція «Контракт» | Катерновський |
| 1993 | ф | Ніч питань | Ночь вопросов | Петро |
| 1980 | ф | У матросів немає питань | У матросов нет вопросов | епізодична роль (немає в титрах) |
Нагороди ред.
- Орден «За заслуги» III ст. (21 серпня 2020) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[3][4]
- Народний артист України (27 березня 2008) — за вагомий особистий внесок у розвиток українського театрального мистецтва, вагомі творчі здобутки і високий професіоналізм та з нагоди Міжнародного дня театру[5]
- Заслужений артист України (20 лютого 1998) — за вагомий особистий внесок у розвиток української культури і мистецтва, високий професіоналізм[6]
- Орден Дружби (Російська Федерація, 15 січня 2004) — за великий внесок у розвиток мистецтва і зміцнення російсько-українських культурних зв'язків[7]
- Лауреат премії «Людина року» в номінації «Актор року» в 2002, 2003 і 2005 роках
- Лауреат премії «Колесо фортуни»
- Кавалер орденів Св. Володимира IV ступеня[джерело?]
- 14 листопада 2015 року в Києві на Площі зірок відкрито іменну зірку Володимира Горянського[8].
Примітки ред.
- ↑ Владимир Горянский тайно женился в США (рос.). Ivetta.ua. 5 лютого 2016. Архів оригіналу за 22 серпня 2016. Процитовано 22 липня 2016.
- ↑ Володимир Горянський - Я люблю свою країну.
- ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2020 року № 335/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
- ↑ Рибчинський отримав звання Героя України, Горянський — орден, а Міхалок та Dzidzio — звання заслужених артистів [Архівовано 24 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Детектор Медіа, 24 серпня 2020
- ↑ Указ Президента України від 27 березня 2008 року № 269/2008 «Про відзначення державними нагородами України діячів театрального мистецтва»
- ↑ Указ Президента України від 20 лютого 1998 року № 141/98 «Про відзначення нагородами України працівників культури і мистецтва»
- ↑ Указ Президента Российской Федерации № 36 от 15 января 2004 года «О награждении государственными наградами Российской Федерации граждан Украины» [Архівовано 21 червня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Відкриття «Площі зірок» (укр.). Агенство «Кримські новини». 14 листопада 2015. Архів оригіналу за 19 серпня 2021. Процитовано 18 серпня 2021.
Посилання ред.
- Персональний сайт (рос.)
- Володимир Горянський на сайті IMDb (англ.)
- Володимир Горянський на сайті Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра [Архівовано 25 серпня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Володимир Горянський. Інтерв'ю програмі «Кіно» на «5 каналі» [Архівовано 11 липня 2014 у Wayback Machine.] (укр.)(рос.)
- Володимир Горянський - Я люблю свою країну на YouTube