Відкрити головне меню

Микола Михайлович Горчаков, справжнє прізвище Дітеріхс (рос. Николай Михайлович Горчаков (Дитерихс); 7 (19) серпня 1898(18980819) — 28 серпня 1958) — радянський театральний режисер і педагог, доктор мистецтвознавства (1948).

Микола Михайлович Горчаков
рос. Николай Михайлович Горчаков
Народився 7 (19) серпня 1898(1898-08-19)
Санкт-Петербург
Помер 28 серпня 1958(1958-08-28) (60 років)
Джубга
Поховання
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Діяльність драматург, театральний режисер
Науковий ступінь доктор мистецтвознавства[d]
Заклад Московський художній театр
Нагороди
Сталінська премія — 1946 Сталінська премія — 1952
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Червоної Зірки Орден «Знак Пошани» Орден «Знак Пошани»

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 7 (19) серпня 1898(18980819) року в місті Санкт-Петербурзі в родині військового (батько — Дітеріхс Михайло Костянтинович — генерал-лейтенант, один з лідерів Білого руху). У 1916 році закінчив гімназію в Москві. У 1917 році вступив до Червоної гвардії, у 1918 році — до РСЧА. Учасник громадянської війни в Росії. Демобілізувався у 1921 році.

Театральному мистецтву навчався у 3-й студії МХТ у Євгена Вахтангова. З 1922 року працював на студії режисером. У 1924 році очолив групу студійців, що відокремилась від Вахтанговської студії й перейшов до МХАТу.

У 1933–1941 роках — художній керівник Московського театру сатири. У 1941 році організував Московський театр драми, який був єдиним драматичним театром у Москві на той час. У 1943 році Театр драми було об'єднано з Театром Революції під керівництвом Миколи Охлопкова, тому Горчаков знову повернувся до Театру сатири. У 1948 році полишив Театр сатири, у подальшому співпрацював зі МХАТом.

Одночасно займався викладацькою діяльністю: з 1928 року — викладач, з 1939 року — професор і завідувач кафедри режисури в ГІТІСі, викладав у Школі-студії МХАТ.

Помер 28 серпня 1958 року в селищі Джубга Краснодарського краю. Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.

Основні режисерські роботиРедагувати

Нагороди і почесні званняРедагувати

Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1943).

У 1946 році нагороджений Сталінською премією 1-го ступеня за виставу «Офіцер флоту», а у 1952 році нагороджений Сталінською премією 3-го ступеня за книгу «Режисерські уроки К. С. Станіславського» (1951, 2-е видання).

Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки, двома орденами «Знак Пошани», медалями.

ПосиланняРедагувати