Городовиков Ока Іванович
Ока́ Іва́нович Городовико́в (1 жовтня 1879 — 26 листопада 1960) — радянський воєначальник калмицького походження, генерал-полковник (1940). Герой Радянського Союзу (1958). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.
| Городовиков Ока Іванович | |
|---|---|
| рос. Ока Иванович Городовиков | |
 | |
| Народження | 19 вересня (1 жовтня) 1879 Мокра Єльмута, Сальський округ, Область Війська Донського, Російська імперія |
| Смерть | 26 листопада 1960 (81 рік) Москва, СРСР |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна |  Російська імперія СРСР |
| Приналежність | .svg){kind=small} Радянська армія |
| Рід військ | кавалерія |
| Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе |
| Роки служби | 1918—1947 |
| Партія | РКП(б) |
| Звання |  Генерал-полковник |
| Командування | Друга Кінна армія |
| Війни / битви | Перша світова війна, Громадянська війна в Росії і німецько-радянська війна |
| Нагороди |                |
 Городовиков Ока Іванович у Вікісховищі | |
Племінником О. І. Городовика був інший відомий радянський воєначальник — Басан Бадмиєвич Городовиков, син брата Бадми Івановича Городовикова.
Життєпис
ред.Народився на хуторі Мокра Єльмута на Дону у бідній селянській родині калмика Хабі Хардагі. З 8 років працював наймитом у панів, сторожив отари, прислуговував у буддійському монастирі, був помічником кухаря. Учасник Першої світової, старший унтер-офіцер.
З 1918 року в Червоній армії. Брав участь у Громадянській війні. З 1919 року у РКП(б).
Був командиром ескадрону в полку Будьонного, потім командував полком, кавалерійською бригадою 1-ї Кінної армії, 4-ю і 6-ю кавалерійськими дивізіями у складі 1-ї кінної, у липні-серпні 1920 р. — 2-ю кінною армією. Брав участь у розгромі Врангеля і Нестора Махна.
З 1925 по 1932 рік був командиром 1-го кінного корпусу Червоного козацтва
В 1932 році закінчив Військову академію імені Фрунзе.
З 1932 по 1938 рік на посаді заступника командувача Середньоазійським військовим округом. В 1938—1943 роках — генеральний інспектор кавалерії.
Під час німецько-радянської війни керував формуванням кавалерійських частин і з'єднань. Літом 1941 року і під час Сталінградської битви був представником Ставки Верховного Головнокомандування по використанню кавалерії.
З 1943 по 1947 рік на посаді заступника командуючого кавалерією РСЧА.
Був депутатом Верховної Ради СРСР 1-го скликання.
Помер 26 лютого 1960 року. Похований на Новодівичому цвинтарі у Москві.
Звання та нагороди
ред.10 березня 1958 року Оці Івановичу Городовикову присвоєно звання Героя Радянського Союзу «за заслуги у справі створення Збройних Сил СРСР і захисту Радянської держави від ворогів і проявлений при цьому героїзм».
Також нагороджений:
- 3-ма орденами Леніна
- 6-а орденами Червоного Прапора
- орденом Вітчизняної війни І ступеня
- медалями
Пам'ять
ред.Ім'ям Городовикова названі:
- Місто Городовиковськ, Калмикія
- Вулиця Городовикова, Липецьк
- Вулиця Городовикова, Ростов-на-Дону
- Вулиця Городовикова, Волгоград
- Вулиця Городовикова, Хмельницький (з лютого 2016 року — Петра Болбочана[1])
- Вулиця Городовикова, Маріуполь
- Вулиця Городовикова, Кривий Ріг
На станції Волноваха Донецької залізниці розміщена меморіальна дошка.
Твори
ред.- Конница прошлого и 2-я Конная в Северной Таврии.— Ташкент, 1937.
- В рядах Первой конной: рассказы конармейца.— М.: Воениздат, 1939.
- Конница в Отечественной войне.— М., 1942.
- Воспоминания.— Элиста, 1969.
- В боях и походах.— М., 1969
Примітки
ред.- ↑ У Хмельницькому вже перейменували півсотні вулиць. vsim.ua. 24 лютого 2016. Архів оригіналу за 21 вересня 2018. Процитовано 21 вересня 2018.
Посилання
ред.- Книга мемуарів О.Городовикова «В рядах Первой конной» [Архівовано 18 січня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Виступ О. І. Городовикова на раді вищого керівного складу РСЧА 23-31 грудня 1940 [Архівовано 30 березня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- Історична довідка МокраЄльмутянського сільського поселення на сайті адміністрації Пролетарського району Ростовської області [Архівовано 3 лютого 2015 у Wayback Machine.] (рос.)