Городинська Оксана Василівна
Оксана Василівна Городи́нська (нар. 1 жовтня 1964, Конищів) — українська художниця, майстриня народної творчості; член Національної спілки художників України (2023).[1], Національної спілки майстрів народного мистецтва України (2003) та Спілки краєзнавців України[2]. Заслужений працівник культури України (2009)[3].
| Городинська Оксана Василівна | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
1 жовтня 1964 (59 років) Конищів, Мурованокуриловецький район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР | |||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Навчання | Заочний народний університет мистецтвd (1986) і Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка (2000) | |||
| Діяльність | художниця, писанкарка | |||
| Член | Національна спілка майстрів народного мистецтва України і НСКУ | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
Біографія ред.
Народилася 1 жовтня 1964 року в селі Конищеві (нині Могилів-Подільський район Вінницьої області, Україна). З 1969 року мешкає у Могилеві-Подільському. Закінчила педагогічне училище у місті Сороках. Трудову діяльність розпочала 1983 року вихователем в дитячому садку[4], одночасно протягом 1983—1986 років навчалась у Московському заочному університеті мистецтв імені Надії Крупської. У 1986—1990 роках працювала керівником групи зразкової дитячої мистецької студії «Палітра». У 1991 році була ініціатором створення в Могилеві-Подільському Будинку народної творчості; з 1992 року працювала на посаді методиста цього закладу, а з 1999 року очолює його[4]. 2000 року закінчила Глухівський педагогічний інститут.
Творчість ред.
Працює у галузях станкового живопису, графіки, створює витинанки, писанки. Серед робіт:
- живопис: «Глеки, повні місячного сяйва» (1991), «Пробудження» (1992), «Трипілля. Скіфія» (2000), «Роздуми» (2004);
- витинанки: «Дерево пізнання» (2000), «Лісова пісня» (2001), «Сім'я» (2002), «Послання вічності» (2003), «Знаки предків» (2004), «Та, що стереже», «Ті, що несуть сонце» (обидві — 2005).
2003 року при Будинку творчості створила громадський музей «Українська витинанка», на базі якого проводяться всеукраїнські та міжнародні свята витинанки[4][2].
Пише вірші та історичні пісні. Авторка поетичної збірки «Зорі в росах» (Віннця, 2005), мистецького альбому «Світ, в якому я живу»[4][2].
Бере участь в обласних, всеукраїнських, міжнародних мистецьких виставках з 1991 року. Персональні виставки відбулися у Могилів-Подільському у 1996, 2003—2005 роках, Вінниці, Києві, Сімферополі, Санкт-Петербурзі, Кельцях, Нойштреліці[4][2]. Переможець конкурсу «Людина року — 2002» в номінації «Митець» в області та «Людина року — 2007» в номінації «Митець» в місті[4]. Лауреат обласної мистецької премії «Кришталева вишня» за 2004 рік в номінації «Архітектура, живопис, графіка, театр, музика, хореографія»[5].
Роботи зберігаються у Національному музеї народної архітектури та побуту України у Києві, Лондонському Королівському музеї, Музеї війни в Тель-Авіві.
Примітки ред.
- ↑ з вступом до лав НСХУ в 2023 році / Facebook.com.
- ↑ а б в г Городинська Оксана Василівна / Українська витинанка.
- ↑ Указ Президента України від 30 вересня 2009 року № 787/2009 «Про нагородження працівників культури і мистецтв Вінницької області»
- ↑ а б в г д е Городинська Оксана Василівна / Вінницький обласний центр народної творчості.
- ↑ Премія «Кришталева вишня» // Сайт «Слово» [Архівовано 30 вересня 2013 у Wayback Machine.]
Література ред.
- Т. Г. Журунова. Городинська Оксана Василівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1.
- Біографія Оксани Городинської // Сайт Вінницької обласної організації НСХУ