Відкрити головне меню
Сучасний вигляд дитинця Городця Остерського

Городець Остерський — літописне місто Переяславського князівства. Знаходиться на території сучасного м. Остер. Уперше згадане в Іпатіївському літописі під 1098, коли переяславський князь Володимир Мономах спорудив у ньому нові укріплення. За даними археологічних досліджень, Г. О. заснований наприкінці 10 ст. в процесі містобудівної діяльності великого князя київського Володимира Святославича з укріплення південних регіонів Русі. Важливий опорний пункт Переяславського князівства на стику з Чернігівською та Київською землями, Г. О. під час князівських усобиць 12 ст. використовувався Мономашичами для перегрупування та концентрації сил у боротьбі за київський стіл, зустрічей («снемів») зі своїми союзниками. Не раз (1140, 1147, 1148, 1150) брався в облогу київськими князями, але лише 1152 був захоплений і спалений київським князем Ізяславом Мстиславичем. Відбудований 1195 владимиро-суздальським князем Всеволодом Юрійовичем. 1239 зруйнований ордами хана Батия. В 16 ст. джерела вже згадують про існування на теренах Г. О. дерев'яної фортеці («острогу») з 8 вежами, оточеної валом і ровом. Городище Г. О. складається з дитинця (бл. 0,75 га, укріплення не збереглися), розташованого на невисокому (бл. 10 м) останці лівого берега р. Остер (притока Десни, басейн Дніпра), окольного граду (пл. — бл. 4 га, довжина валів — понад 600 м, заввишки — до 4 м), що прилягав до нього з півночі, та ще двох смуг укріплень, які концентричними півколами охоплювали з півночі попередні укріплення, захищаючи міські райони площею 25 та 30 га, відповідно. Загальна укріплена площа міста перевищувала 60 га, що дає змогу вважати його однією з найпотужніших фортець регіону. На території дитинця була розміщена Михайлівська церква (Юр'єва божниця) — одноапсидна, однобанева, тринефна, одностовпна, споруджена з плінфи та брил пісковику в техніці змішаної кладки зі схованим рядом. 1753 згоріла від удару блискавки і незабаром була зруйнована обвалами підмитих водами р. Остер схилів тераси. На початку 19 ст. рештки її розібрані, за винятком апсиди, в якій збереглися залишки фрескових розписів 12 ст. Городище досліджувалося В.Богусевичем та А.Козаковим; рештки храму — М.Константиновичем, М.Макаренком та ін.

Джерела та літератураРедагувати