Голіцин Олександр Михайлович (фельдмаршал)

Олександр Михайлович Голіцин (18 (28) листопада 1718, Або, Велике герцогство Фінляндське — 8 (19) жовтня 1783, Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський генерал-фельдмаршал (1769) із роду Голіциних, князь. Син генерал-фельдмаршала князя М. М. Голіцина.

Голіцин Олександр Михайлович
RusPortraits v3-173 Kniaz' Aleksandr Mikhailovich Golitsyn, 1718-1783.jpg
Народження 17 листопада 1718(1718-11-17)
Турку, Швеція
Смерть 8 жовтня 1783(1783-10-08) (64 роки)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання Благовіщенська церква Олександро-Невської лавриd
Звання російський генерал-фельдмаршалd
Війни / битви Семирічна війна
Рід Голіцини
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Володимира 1 ступеня Орден Святого Олександра Невського Золота зброя «За хоробрість»
CMNS: Голіцин Олександр Михайлович у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Початок кар'єриРедагувати

Син фельдмаршала Михайла Голіцина і княжни Тетяни Куракіної. В дитячі роки був записаний у гвардію. Учасник Війни за польську спадщину.[1] Із 1740 року — капітан. Із 1744 року — камергер великого князя Петра Федоровича, тоді ж зблизився з майбутньою імператрицею Катериною II. У 1748—1757 роках — російський посол у Гамбурзі. Дипломатична кар'єра у Голіцина не склалася і він повернувся в Росію на військову службу.

Семирічна війнаРедагувати

Під час Семирічної війни командував дивізією і корпусом. Брав участь у битвах під Цорндорфом, Пальцигом і Кунерсдорфом. У битві під Кунерсдорфом був поранений, але поля бою не залишив і зіграв велику роль у перемозі російсько-австрійської армії[2]. За цю перемогу був нагороджений орденом Святого Олександра Невського і отримав військове звання генерал-аншефа.

Російсько-турецька війнаРедагувати

У 1762 році брав участь у палацовому перевороті, який привів до влади Катерину II. Після цього став генерал-ад'ютантом імператриці. Брав участь у роботі Законодавчої комісії 1767 року.

На початку російсько-турецької війни 1768—1774 років командував 1-ю російською армією. У 1769 році розбив турецькі війська і захопив фортецю Хотин. За цю перемогу Голіцин отримав звання генерал-фельдмаршала і почесну шпагу з алмазами, а Рязанський 93-й піхотний полк отримав його ім'я. Але через повільність у бойових діях Голіцин був замінений на посаді командувача армії на свого зятя Румянцева і був відізваний у Санкт-Петербург.

Санкт-Петербурзький генерал-губернаторРедагувати

Із 1772 року — генерал-ад'ютант, із 1774 року — сенатор. У 1776—1783 роках командував Ліфляндською і Санкт-Петербурзькою дивізіями. У 1775 і в 1780—1783 роках — Санкт-Петербурзький генерал-губернатор.

Був одружений з Дарією Олексіївною Гагаріною, дітей у шлюбі не було.

Військові званняРедагувати

НагородиРедагувати

  • Орден Андрія Первозванного
  • Орден Святого Володимира 1-го ступеня
  • Орден Святого Олександра Невського
  • Почесна зброя

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати