Покровський Голосіївський чоловічий монастир
Покровський Голосіївський чоловічий монастир — православний чоловічий монастир у Голосієві в Києві. Належить УПЦ Московського патріархату.
| Покровський Голосіївський чоловічий монастир | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| головна площа монастиря | ||||
|
50°22′42″ пн. ш. 30°30′36″ сх. д. / 50.37833° пн. ш. 30.5100833° сх. д. | ||||
| Статус | монастир | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Розташування | Пустинська вулиця, 14. Київ | |||
| Конфесія | УПЦ МП | |||
| Єпархія | Київська єпархія УПЦ (МП) | |||
| Тип монастиря | чоловічий | |||
| Тип будівлі | сучасний цілісно-завершений монастирський комплекс | |||
| Архітектурний стиль | Еклектико-модерністська готика | |||
| Автор проєкту | Група архітекторів ДПК Київпроект | |||
| Матеріал | декоративна цегла | |||
| Засновник | Петро Могила | |||
| Засновано | 1631 | |||
| Перша згадка | 1631 | |||
| Будівництво | 1631, відновлення — 1992 — 1927, у ХХІ столітті — 2017 | |||
| Настоятель | Єпископ Ісаакій (Андроник) | |||
| Стан | діючий | |||
| Сайт | Сайт монастиря | |||
  Покровський Голосіївський чоловічий монастир (Україна) | ||||
 | ||||
 Покровський Голосіївський чоловічий монастир у Вікісховищі | ||||
Історія ред.
1631 року архимандрит Києво-Печерської лаври, а потім вже митрополит Петро Могила збудував тут церкву Святого Іоанна Сочавського, небесного покровителя Молдови. Невдовзі Голосіївська пустинь стала літньою резиденцією митрополитів. В пустині було збудовано дерев'яні келії. Петро Могила часто приїздив сюди, «щоби молитвою і тишою лікувати та скріпляти душу, а також просити помочі покровителя своєї батьківщини». Після смерті Петра Могили збудували церкви на честь Варлаама та Йоасафа.
1918 року обитель пограбували, а в 1919 монастир перейшов під крило комунального господарства Київського міськвиконкому. У зв'язку з цим більша частина поселення пішла заробляти гроші по селах.
У 1922—1923 рр. монастир був переданий Сільськогосподарській академії.
Під час німецько-радянської війни майже не була пошкоджена. Після війни монастирські будівлі використовувались як господарчі споруди. Було втрачено усі храми, зокрема церкву ікони Божої Матері «Живоносне Джерело» та Покровську церкву. В 1950-х — 1960-х їх було розібрано як такі, що не мають художньої цінності.
Сучасний стан ред.
У 1990-ті — 2000-ні Голосіївську пустинь (Свято-Покровський монастир) було відновлено й відбудовано. 12 вересня 2023 року згідно з вимогами закону Духовна академія та семінарія УПЦ МП звільнила приміщення Києво-Печерської лаври, а корпуси номер 63 і 64, де раніше діяв навчальний заклад, були опечатані комісією національного заповідника «Києво-Печерська лавра»[1]. Після цього семінаристи та співробітники КДАіС переїхали до Покровського Голосіївського монастиря[2].
Керівництво ред.
З початку відновлення і донині (2023) ігуменом-настоятелем монастиря є єпископ Ісаакій (Андроник)[3][4].
Скандал з прихистком терориста з Л/ДНР ред.
Монастир надав прихисток учаснику бойових дій на Донбасі на боці бандитсько-сепаратистських формувань, бразилійцеві з угорськими коренями Рафаелю Лусваргі, який обіцяв «дійти до Києва і закінчити війну»[5][6]. У квітні 2018 року журналісти виявили бразильця в монастирі.
4 травня 2018 року представники організації С14 та партії «Національний корпус» затримали Рафаеля Лусваргі та привели його до будівлі Служби безпеки України у Києві.[7]
Поховання ред.
На території монастиря поховані:
- Аліпія Голосіївська — юродива черниця з неоднозначною репутацією[8].
- Геронтій (Захаров) — насельник Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври.
- Кисіль Володимир Карпович — український спортсмен та громадський діяч, кримінальний авторитет.
- Чернець Варлаам, у світі Володимир Хрустицький — військовий діяч, генерал-лейтенант ВМФ.
Галерея ред.
_05.jpg)
_06.jpg)
_08.jpg)
.jpg)
Панорама ред.
Примітки ред.
- ↑ Facebook. www.facebook.com. Процитовано 25 вересня 2023.
- ↑ КДАіС переїжджає до Голосіївського монастиря Києва. СПЖ | SPZH (укр.). Процитовано 25 вересня 2023.
- ↑ Сайт УПЦ. Архів оригіналу за 2 червня 2017. Процитовано 26 травня 2017.
- ↑ Сайт РПЦ МП. Архів оригіналу за 16 червня 2017. Процитовано 17 червня 2017.
- ↑ Націоналісти доправили до СБУ бразильця-бойовика, якого. Архів оригіналу за 5 травня 2018. Процитовано 20 грудня 2018.
- ↑ Як бразильський бойовик з угруповань «ЛДНР» Рафаель Лусваргі потрапив у монастир і чому він вільно гуляє Києвом?. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 20 грудня 2018.
- ↑ В Києві захопленого бойовика Лусваргі привели під будівлю СБУ. Архів оригіналу за 4 травня 2018. Процитовано 4 травня 2018.
- ↑ (Псевдо)юродива м. Аліпія – служителька Богу? чаклунка? цілителька?.. » Релігія в Україні. Вера и религия. Философия и религия в Украине. www.religion.in.ua. Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 21 лютого 2024.
Джерела ред.
- Білокінь С. І. Голосіївська пустинь [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 147. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Білокінь С.І. Голосіївська пустинь, Свято-Покровський чоловічий монастир [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
Посилання ред.
- Сайт Київської Митрополії УПЦ МП [Архівовано 17 серпня 2017 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт монастиря [Архівовано 3 червня 2017 у Wayback Machine.]
- Сайт Київської єпархії УПЦ МП [Архівовано 20 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Фотографії [Архівовано 28 березня 2018 у Wayback Machine.]
- Веб-енциклопедія Києва.
- Голосіївська пустинь. Україна Інкогніта [Архівовано 16 вересня 2010 у Wayback Machine.]