Відкрити головне меню
Віз із голоблями. Пороховий погріб в Азові.

Голо́блі, рідше огло́блі (від прасл. *o-globja, пов'язаного з *globa — «жердина», звідси й «суглоб»)[1][2][3] — елемент кінної упряжі, пара прямих чи злегка вигнутих жердин, які розташовуються по боках коня і використовуються у голобельно-дуговому («російському») і голобельно-посторонковому («англійському») запрягу.

Зміст

ВикористовуванняРедагувати

 
Голобельно-дугова запряжка. Видно ланцюгову отосу, протягнуту до кінця осі

Голоблі можуть бути як круглого перерізу по всій довжині, так і з відрізком квадратного перерізу в кореневій частині (1 м). У продаж надходять парами. Довжина голобель може бути різною: для саней 3-3,2 м, для возів — 2,5-2,7 м[4].

 
Голобельно-посторонкова запряжка з укороченими голоблями

Кріпити голоблі до повозу можуть по-різному: їх надівають заднім кінцем або прямо на вісь, або на кінці переднього насаду повозу, або закріпляють під віссю, або на спеціальній виносній планці перед насадом. У санному запрягу голоблі кріплять до копилів саней за допомогою особливих кріплень (у російській мові відомих як завертки)[5]. Переднім кінцем їх, як правило, кріплять до хомута за допомогою гужів (вкорочені голоблі кріплять до сіделки). У голобельно-дуговому запрягу голоблі заміняють посторонки і дишель: вони і передають тягове зусилля і здійснюють повертання повозу. Для приєднання голобель до хомута в такому типі запрягу використовується дуга, яка розносить їхні передні кінці вбоки від корпусу коня. У разі парного чи трійкового запрягу кінь у голоблях називається корінним (корінником), а решта — підпряжними, пристяжними[6][7][8][9]; для запрягу підпряжних застосовуються посторонки.

 
Голоблі у волячій запряжці з одиночним ярмом. Енгадін, 1900 р.
 
Кінці голобель, якими вони кріпляться до саней. Вітебська область.

Голоблі з'єднуються між собою і підтримуються черезсіде́льником (черезсіде́лком) — ременем, який проходить над сіделкою[10][11] і підчеревником — ременем, що проходить під черевом коня[12]. Для вирівнювання ходу екіпажа край голоблі з'єднують з передньою віссю отосою (отесою, тяжем) — пристроєм із залізного прута, дроту, ременя або вірьовки[13][14][15].

В англійському запрягу часто використовуються короткі голоблі, які не доходять до хомута чи шорки, а кріпляться до сіделки. Тяга здійснюється через посторонки.

Голоблі також входили в конструкцію сохи: до них приєднувалася розсоха з нарольниками і привої, що з'єднували голоблі з розсохою. У російській мові сошні голоблі відомі як обжи[5].

На території України голоблі використовувалися в одиночній кінній запряжці, а також у воловій у разі використання одиночного ярма-«бовкуна»[16].

У культуріРедагувати

  • На Ніженщині вагітним радили переступати через голоблю, щоб були легкі пологи: «буде такий легкий порід, як кінь біжить»[17].
  • Також голоблі були символом спільного лиха: «У голоблях так тягне чорний, як і білий»[17].

Прислів'я, мовні зворотиРедагувати

  • Голобельна критика (голобе́льщина) — надто груба, розтрощувальна критика, яка відзначає тільки негативне.
  • Голобе́льник — той, хто грубо критикує.
  • Знала кобила, нащо оглоблі била; тепер хоч хвостом вези!
  • Повертати голоблі — повертатися назад або звертатися до когось іншого.
  • Вибачай, а голоблі повертай

ПриміткиРедагувати

  1. Голоблі // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Оглоблі // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — 632 с.
  4. Оглобли // Товарный словарь
  5. а б Оглобля // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
  6. Корінний // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  7. Корінник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  8. Підпряжний // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  9. Пристяжний // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  10. Черезсідельник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  11. Черезсіделок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  12. Підчеревник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  13. Отеса // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  14. Отоса // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  15. Тяж // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  16. Хведір Вовк. 6. Способи пересування // Студії з української етнографії та антропології. — К. : "Мистецтво", 1995. — ISBN 5-7715-0729-6.
  17. а б Голобля // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 257. — 1000 екз.

ПосиланняРедагувати