Гнильче (Тернопільський район)
Гни́льче — село Підгаєцького району Тернопільської області. Розташоване у західній частитні району поблизу межі з Івано-Франківською областю. До 1990 року належало до Бережанського району.
| село Гнильче | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район/міськрада | Підгаєцький |
| Рада | Гнильченська сільська рада |
| Код КОАТУУ | 6124881401 |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1395 |
| Населення | 593 |
| Площа | 27,231 км² |
| Густота населення | 21.78 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48034 |
| Телефонний код | +380 3542 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°11′32″ пн. ш. 24°55′40″ сх. д. / 49.19222° пн. ш. 24.92778° сх. д.Координати: 49°11′32″ пн. ш. 24°55′40″ сх. д. / 49.19222° пн. ш. 24.92778° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
384 м |
| Відстань до районного центру |
21 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48034, с.Гнильче |
| Карта | |
  Гнильче | |
 Гнильче | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Поштове відділення — Гнильченське. Центр Гнильченської сільради, якій підпорядковані села Пановичі та Червень. Населення — 593 особи (2001).
НазваРедагувати
Назва походить, ймовірно, від болотистої (гнилої) місцевості, на якій колись було розміщене село. Згодом Гнильче пересунулося на родючіші і не болотисті землі. На території Гнильча і села Червень знаходиться урочище В'їзда, які, за легендою були в'їздом до Галицько-Волинського князівства.
ІсторіяРедагувати
Перша писемна згадка — 1395. Згадується в записах галицького суду 4 березня 1437 року[2].
У 1438 році Гнильче перебувало у власності Івана Завиші, старшого внука Іваниша Унгаруса (Іван Угрин), шляхтича гербу і роду Сас[3].
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 1/2 лану (близько 12 га) оброблюваної землі[4].
Діяли українські товариства «Просвіта», «Луг», «Рідна школа».
У червні 1915 року в селі побував престолонаслідник ерцгерцог Карл Габсбург на перегляді сотні УСС під командою Романа Дудинського.
Вночі на 19 серпня 1944 року вояки УПА спалили чотири будинки поляків за сприяння більшовикам, а зранку того ж дня поляки сіл Гнильче і Пановичі разом із підрозділом НКДБ спалили всі будинки, де проживали українці. Загинуло 22 українці.[5]
Село почали заселяти знову в середині 1945.
До 45-річчя від часу спалення села облаштовано криницю «Джерело пам'яті» (1989).
Пам'яткиРедагувати
Є церква Різдва Пресвятої Богородиці (1950; мурована).
Пам'ятникиРедагувати
Споруджено пам'ятники:
Соціальна сфераРедагувати
Діють загальноосвітня школа I-II ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку.
Відомі людиРедагувати
НародилисяРедагувати
- актор, співак І. Григорович,
- польський письменник Станіслав Сроковський[6]
- Микола Плекан, соліст Національної капели бандуристів України ім. П.Майбороди. Разом з колективом капели і Київського академічного театру українського фольклору «Берегиня» гастролював з концертами в країнах Європи, гордо виконуючи твори українського кобзарського мистецтва на торбані, єдиному в Україні інструменті.
ВиноскиРедагувати
- ↑ Австругорські мапи 1:200 з року 1910. Архів оригіналу за 3 січень 2010. Процитовано 12 листопад 2009.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie… — T. XII. — S. 20. — № 165.
- ↑ Підгаєцька земля. Історично-мемуарний збірник / Гол.ред. проф. Тарас Гунчак. — Головний комітет підгаєчан, Дітройт, ЗСА 1980 року. — Друкарня «Київ», Торонто, Канада. — С. 482
- ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Warszawa : Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — S. 170.
- ↑ На Тернопільщині вшанували пам'ять жертв енкаведистів
- ↑ Adamski A. Stanisław Srokowski // Encyklopedia Solidarności. (пол.)
ДжерелаРедагувати
- Гнильче // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
- Андрій Сміжак. Прикарпаття в період Першої світової війни 1914—1918 рр.
- Hnilcze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 81. (пол.)
- Panowice, wś, pow. podhajecki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 844. (пол.) — S. 844.
ПосиланняРедагувати
| У Вікіджерелах є |