Лепешняк

рід рослин
(Перенаправлено з Гліцерія)

Лепешняк[1] (Glyceria) — рід трав родини тонконогових широковідомих як «манна-трава» (mannagrass) або, як називають у Великій Британії — «солодкі трави» (sweet-grass). Багаторічні трави з повзучим кореневищем поширені у вологих регіонах в помірних областях по всьому світу. Деякі «манна-трави» (mannagrasses) вважаються бур'янами, а інші перебувають під загрозою зникнення.

Лепешняк
Лепешняк плавучий (Glyceria fluitans) — типовий вид
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Злакові (Poaceae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Надтриба: Melicodae
Триба: Meliceae
Рід: Лепешняк (Glyceria)
R.Br.
Вікісховище: Glyceria

Опис ред.

Цей злак росте по сирим лукам, канавах і берегах річок та досягає 1 метр заввишки, з рідкісною однобокою волоттю колосків. У нього шорсткі довгі й досить широкі для злаку листки і повзуче кореневище[2].

У світло-зелених колосків дозрівають округлі, в 1 міліметр довжиною зернівки. Ці зернівки містять до 75 відсотків крохмалю і до 10 відсотків білків.

Поширення ред.

Ареал охоплює Північну Африку, Євразію, Австралію, Північну Америку й Південну Америку, оминаючи Амазонію. Росте у вологих місцях проживання[3].

Використання людиною ред.

Збирають зернівки в другу половину літа і варять. Виходить каша, що сильно розбухає, приємна на смак і поживна[2].

Найкращий смак дають насіння манника з обдертою оболонкою. Обдерти її можна на відповідно відрегульованому кавовому млинку. Отримана з манника крупа носить назву польської. Нею заправляють супи для слабких хворих, які потребують дієтичного харчування[2].

Манник латинською мовою називається «гліцерія» (Glyceria), що означає: «солодкий». І дійсно, зернівки манника і каша з них солодкі[2].

Види ред.

Галерея ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Лепешняк // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. а б в г (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.
  3. POWO

Посилання ред.