Ґловінський Євген Олексійович

Євге́н Олексі́йович Ґловінський (1 листопада 1894, Ржищів — 7 липня 1964, Мюнхен) — військовий і громадський діяч, науковець, заступник голови Варшавської спілки українських інженерів, член редакційної колегії Енциклопедії українознавства; поручник гарматної бригади 3-ї Залізної дивізії Армії УНР.

Євген Олексійович Ґловінський
 Поручник
Загальна інформація
Народження1 листопада 1894(1894-11-01)
Ржищів
Смерть7 липня 1964(1964-07-07) (69 років)
Детройт
Національністьукраїнець
Військова служба
Роки служби19181922
Приналежність УНР
Вид ЗС Армія УНР
ФормуванняЗалізна дивізія
Війни / битвиПерша світова війна

Радянсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «Залізний хрест» (УНР)
Орден «Залізний хрест» (УНР)
Хрест Симона Петлюри
Хрест Симона Петлюри
«Воєнний хрест» (УНР)
«Воєнний хрест» (УНР)

Життєпис

ред.

Народився в сім'ї Олексія і Зої Ґловінських (мати з дому Сіксгрубів). До 5-го класу гімназії навчався вдома, складаючи іспити при 3-й Київській гімназії. Закінчив Золотоніську земську чоловічу гімназію (1913) із золотою медаллю.

 
Студенти Української господарської академії в Подєбрадах, зліва направо сидять: Архип Кмета, Андрій Глувківський, Євген Ґловінський, Володимир Шевченко і Болеслав Залевський. Стоять: Іван Зварич, Стах Васьківський, Євген Чернявський і Спиридон Довгаль.

Навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету св. Володимира (19131915).

1915 року університет евакуйовано до Саратова, а Євген Ґловінський із 2-го курсу пішов до російської армії. Демобілізувався навесні 1918 року.

В Армії УНР із січня 1919 до інтернування в табір № 10 міста Каліша. Учасник боїв проти більшовиків (19191920).

Закінчив Українську Господарську академію в Подєбрадах 16 квітня 1927. Перебував в «авангарді української національної колони».

Автор спогаду «Бої під Крижополем 15 серпня — 1 вересня 1919 р.» — про запеклі бої за Вапнярку і Крижопіль та розбиття Одеської групи Красної армії.

У 1930—1939 роках — секретар і науковий співробітник Українського наукового інституту (Варшава). 1944 року виїхав до Австрії (м. Зальцбурґ), від 1949 мешкав у Мюнхені, де був професором Українського технічно-господарського інституту й УВУ (від 1952), дійсний член Інституту для вивчення СРСР (від 1963 р. — був заступником директора). Водночас — представник Українського національно-державного союзу в Українській національній раді, член наукової ради Товариства сприяння українській науці в Німеччині та редколегії Енциклопедії українознавства.[1]

1952 року переїхав з Австрії до міста Авґсбурґ (Німеччина).

Помер у 1964 році в Мюнхені.

Науковий доробок

ред.

Опублікував близько 50 наукових праць українською, російською, англійською, німецькою, французькою, іспанською, турецькою, арабською мовами. «Полонофіл».

Головні праці: «Фінанси УРСР» (Варшава, 1939) та «Фінанси Української PCP у системі фінансів СРСР» (1955), в яких зібрано й проаналізовано матеріал про те, як прибутки державного бюджету України витрачаються на потреби інших регіонів СРСР.

Нагороди

ред.

Примітки

ред.
  1. С. М. Злупко. ҐЛОВІ́НСЬКИЙ Євген Олексійович. esu.com.ua. Архів оригіналу за 27 квітня 2017. Процитовано 26 квітня 2017.

Джерела

ред.