Відкрити головне меню

Євге́н Олексі́йович Ґловінський (1 листопада 1894, Ржищів — 7 липня 1964, Мюнхен) — військовий і громадський діяч, науковець, заступник голови Варшавської спілки українських інженерів, член редакційної колегії Енциклопедії українознавства; поручник гарматної бригади 3-ї Залізної дивізії Армії УНР.

Євген Олексійович Ґловінський
08 УНР 30-03-1920 Пoручник.svg Поручник
Загальна інформація
Народження 1 листопада 1894(1894-11-01)
Ржищів
Смерть 7 липня 1964(1964-07-07) (69 років)
Детройт
Національність українець
Військова служба
Роки служби 19181922
Приналежність Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Вид ЗС Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Формування Залізна дивізія
Війни / битви Перша світова війна

Радянсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «Залізний хрест» (УНР)
Хрест Симона Петлюри
«Воєнний хрест» (УНР)

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився в сім'ї Олексія і Зої Ґловінських (мати з дому Сіксгрубів). До 5-го класу гімназії навчався вдома, складаючи іспити при 3-й Київській гімназії. Закінчив Золотоніську земську чоловічу гімназію (1913) із золотою медаллю.

Навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету св. Володимира (19131915).

1915 року університет евакуйовано до Саратова, а Євген Ґловінський із 2-го курсу пішов до російської армії. Демобілізувався навесні 1918 року.

В Армії УНР із січня 1919 до інтернування в табір № 10 міста Каліша. Учасник боїв проти більшовиків (19191920).

Закінчив Українську Господарську академію в Подєбрадах 16 квітня 1927. Перебував в «авангарді української національної колони».

Автор спогаду «Бої під Крижополем 15 серпня — 1 вересня 1919 р.» — про запеклі бої за Вапнярку і Крижопіль та розбиття Одеської групи Красної армії.

У 1930—1939 роках — секретар і науковий співробітник Українського наукового інституту (Варшава). 1944 року виїхав до Австрії (м. Зальцбурґ), від 1949 мешкав у Мюнхені, де був професором Українського технічно-господарського інституту й УВУ (від 1952), дійсний член Інституту для вивчення СРСР (від 1963 р. — був заступником директора). Водночас — представник Українського національно-державного союзу в Українській національній раді, член наукової ради Товариства сприяння українській науці в Німеччині та редколегії Енциклопедії українознавства.[1]

1952 року переїхав з Австрії до міста Авґсбурґ (Німеччина).

Помер у 1964 році в Мюнхені.

Науковий доробокРедагувати

Опублікував близько 50 наукових праць українською, російською, англійською, німецькою, французькою, іспанською, турецькою, арабською мовами. «Полонофіл».

Головні праці: «Фінанси УРСР» (Варшава, 1939) та «Фінанси Української PCP у системі фінансів СРСР» (1955), в яких зібрано й проаналізовано матеріал про те, як прибутки державного бюджету України витрачаються на потреби інших регіонів СРСР.

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. С. М. Злупко. ҐЛОВІ́НСЬКИЙ Євген Олексійович. esu.com.ua. Процитовано 26 квітня 2017. 

ДжерелаРедагувати