Полива
Поли́ва або глазу́р (нім. Glasur, від Glas — «скло»)[1] — скляниста маса, що складається з оксидів металів.
У вигляді порошку, змішаного з водою, наноситься на керамічний виріб і згодом випалюється при значній температурі. Полива може бути прозорою (безбарвною і кольоровою) і непрозорою. Основою поливи є кварц, польовий шпат, каолін. До складу поливи вводять також оксиди металів.
Залежно від способу приготування, поливи підрозділяються на сирі і фритовані. Сира полива найпростіша: всі компоненти подрібнюють і змішують з водою до певної концентрації полив'яного шлікеру. Для отримання фритованої поливи компоненти поливи змішують фритують, тобто сплавляють (зазвичай при температурі 1200—1300 °C), унаслідок чого утворюються нерозчинні силікати та інші з'єднання. Після плавлення фриту виливають в ємність з водою, де вона остигає, потім висушують і ретельно подрібнюють у ступі.
Розрізняють поливу важко- і легкотопку. Важкотопку поливу застосовують для порцеляни, шамоту, твердого фаянсу. Температура її плавлення 1125—1360 °C. Для майоліки беруть поливу, яка плавиться за температури до 1000 °C. Для декорування виробів з майоліки застосовують також кольорову поливу. Колір досягається введенням у безбарвну поливу оксидів і солей металів. Так, оксид кобальту дає колір від світло- до темно-синього; оксид хрому — зелений, а за наявності олова (стануму) — рожевий, червоний; оксид міді використовують для отримання зеленої і червоної поливи, а також поливи відновного вогню; сполуки з марганцем дають коричневі, рожеві кольори; оксиди заліза — від жовтого і червоного до коричневого і чорного і т. д.
- Полива
-
Pottery, Nara period -
Meissen porcelain, with blue underglaze decoration on porcelain -
20th century glazing technique
Примітки
ред.- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
Джерела та література
ред.- В. О. Петрашенко. Керамічне виробництво як галузь давньоруського ремесла // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 174. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Р. Я. Мотиль. Кераміка // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- ЕМА́ЛЬ І ПОЛИ́ВА . ЕСУ.
- Дольницька М. Емаль // Мист-во. Л., 1932. Ч. 1;
- Петренко М. Українське золотарство XVI—XVIII ст. К., 1970;
- Чегусова З. Емалевий вибух в Україні // ОМ. 2009. № 3.
Посилання
ред.- Глазур // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 67. — ISBN 978-966-7407-83-4.
- Полива // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1419. — 1000 екз.