Gladiolus murielae
Гладіолус мюріель (лат. Gladiolus murielae) — вид багаторічних трав'янистих рослин родини Півникові (Iridaceae); поширений в зоні Тропічного кліматичного поясу Африки. Досить популярна рослина в садівництві.
| Gladiolus murielae | |
|---|---|
.jpg)
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Порядок: | Холодкоцвіті (Asparagales) |
| Родина: | Півникові (Iridaceae) |
| Рід: | Косарики (Gladiolus) |
| Вид: | G. murielae
|
| Біноміальна назва | |
| Gladiolus murielae Kelway
| |
Назва ред.
Вид названий на честь леді Мюріель Агнес Ерскін (англ. Muriel Agnes Stuart Erskine), у шлюбі – Віллоугбі (1879-1967 рр.)[1].
Раніше цей вид відносили до роду Ацидантера (Acidanthera) під назвою "Ацидантера двоцвітна" (Acidanthera bicolor). В спеціалізованій літературі з садівництва така систематика даного виду траплялася до 2010 року. Також в подібних книгах нерідко зустрічається ще одна його назва – Acidanthera murielae – Ацидантера мюріел.
У синоніміку виду входять наступні назви:
Розповсюдження ред.
Ця рослина широко розповсюджена на теренах Африки, а саме у Бурунді, Малаві, Мозамбік, Танзанії, Ефіопії[4][5].
Біологічний опис ред.
Представник виду цибулевих рослин висотою приблизно до 100 см.
У кожної рослини — два довгих мечоподібні листки довжиною бл. 60 см.
Квіти діаметром від 5 до 8 см. На одній рослині може утворюватися до 10 пуп'янків.
Пелюсток шість, які мають білий колір та загострену трикутну форму. Ближче до основи дані пелюстки можуть мати темно-малиновий, темно-фіолетовий або майже чорний колір. Пора цвітіння — кінець літа, початок осені.
Квіти мають приємний, солодкий, не занадто сильний запах, привабливий для багатьох комах.
Культивування ред.
Як вже зазначалося, даний вид — популярна садова рослина. Проте він теплолюбний, тому досить погано переносить низькі температури, відповідно, в регіонах з помірним кліматом бульбоцибулини гладіолуса мюріель з початком холодів викопують та зберігають до весни у сухому, відносно теплому місці.
- Агротехніка
Для вирощування підходить будь-який добре дренований ґрунт. Розміщувати рослини слід там, де присутнє пряме сонячне попадання. Коли надворі надто холодно рослини можуть і не квітнути. Таким чином, в умовах холодного клімату бульби можна садити тільки навесні (у березні, або квітні, залежно від прогрівання ґрунту). В умовах достатньо теплого клімату — як весною, так і восени (переважно в останньому випадку). Бульбоцибулини висаджують на глибині 10 см, на відстані 20 см одну від одної. Поливання влітку має бути рясним.
Розмноження — новоутвореними бульбоцибулинами, котрі відділяють від материнських при викопуванні. Рослини з таких "плодів" зацвітають через декілька років.
Зони морозостійкості — 9-11 С°.
Гладіолус мюріел можна також вирощувати як кімнатну рослину.
Класифікація ред.
Гладіолус Мюріел належить до секції Ацидантера (Acidanthera), роду Гладіолус (Gladiolus) у складі триби Ixieae, підродини Ixioideae, сімейства Півникові (Iridaceae)[5].
Джерела ред.
- ↑ Lady Muriel Erskine. https://www.wikidata.org (англійська) .
- ↑ а б в Хессайон Д. Г. Всё о луковичных растениях / Пер. с англ. О. И. Романовой. — Кладезь. — М., 1997. — С. 13. — 20 000 прим. — ISBN 5-85292-010-X. — УДК 635
- ↑ Род Gladiolus // Ботаника. Энциклопедия «Все растения мира»: Пер. с англ = Botanica / ред. Д. Григорьев и др. — М. : Könemann, 2006 (русское издание). — С. 405—406. — ISBN 3-8331-1621-8.
- ↑ Gladiolus murielae Kelway. Kew Science. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 28.01.2021.
- ↑ а б Gladiolus murielae Kelway. GRIN. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 28.01.2021.
Література ред.
- Цвелёв Н. Н. Семейство ирисовые (Iridaceae) // Жизнь растений. В 6-ти т / Гл. ред. А. Л. Тахтаджян. — М. : Просвещение, 1981. — С. 180—194. — 300 000 прим.