Вікіпедія

Гері Мур

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті.
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами. (липень 2020)

Роберт Вільям Гері Мур (англ. Robert William Gary Moore; 4 квітня 1952, Белфаст, Північна Ірландія — 6 лютого 2011, Естепона, Іспанія) — ірландський блюз-рок-гітарист, співак, автор пісень.

Гері Мур
Gary Moore
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження 4 квітня 1952(1952-04-04)
Місце народження Белфаст, Північна Ірландія, Велика Британія[1][2]
Дата смерті 6 лютого 2011(2011-02-06) (58 років)
Місце смерті Естепона, Малага, Андалусія, Іспанія[1]
Причина смерті інфаркт міокарда
Поховання
St Margaret's Churchd[3] : 

зображення місця поховання

Роки активності 1969–2011
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Професії гітарист, музикант, автор пісень, музичний продюсер, співак, студійний музикант
Освіта Ashfield Boys' High Schoold
Співацький голос баритон
Інструменти гітара[4], Gibson Flying Vd, Fender Stratocaster, Jackson Soloistd і вокал[d][4]
Жанри рок-музика, блюз-рок, хардрок, традиційний хеві-метал, Джаз-рок і блюз[4]
www.gary-moore.com
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мур.

Його кар'єра розпочалась на початку 1960-х. До рок-музики його надихнули The Yardbirds та Мэйол Джон. Був учасником відомих рок-гуртів: Thin Lizzy, Colosseum II та Skid Row.

В 1985 році Гері за 35.000 доларів США продав свої права на назву «Skid Row» американському колективу.

Під впливом Пітера Гріна та Еріка Клептона Мур розпочав свою кар'єру наприкінці 1960-х, коли приєднався до гурту Skid Row, з яким випустив два альбоми. Після того, як Мур покинув гурт, він приєднався до Thin Lizzy, в якому грав його колишній колега по Skid Row і частий співавтор Філ Лінотт. Мур розпочав свою сольну кар'єру в 1970-х роках і досяг значного успіху з піснею "Parisienne Walkways" 1979 року, яка вважається його візитною карткою. У 1980-х роках Мур почав грати хард-рок і хеві-метал з перемінним успіхом на міжнародній арені. У 1990 році він повернувся до свого коріння з альбомом Still Got the Blues, який став найуспішнішим у його кар'єрі. Мур продовжував випускати нову музику протягом усієї своєї подальшої кар'єри, час від часу співпрацюючи з іншими артистами. Мур помер 6 лютого 2011 року від серцевого нападу під час відпустки в Іспанії.

Творчий шлях Редагувати

Гері Мур розпочав грати в 8 років, коли до нього потрапила акустична гітара. В 14 років у нього з'явилась якісна гітара. З того часу Гері Мур навчився грати на стандартних «праворуких» гітарах, попри те, що він був шульгою. Як і більшість своїх однолітків, він був захоплений музикою Елвіса Преслі та Бітлз. Після того, як він відвідав концерти Джимі Гендрікса та John Mayall's Bluesbreakers, уподобанням Гері Мура став блюз-рок.

Найбільший вплив на Гері Мура справив Пітер Грін з гурту Fleetwood Mac, який допоміг йому оволодіти гітарою. За це в 1995 Гері Мур випустив платівку Blues for Greeny, яку він присвятив своєму музичному батькові. На платівці були лише композиції Пітера Гріна. Для запису платівки Гері Мур використав інструмент, на якому грав сам Пітер Грін. Гітара була надана йому в оренду, а згодом він навіть погодився її викупити, аби, за словами Пітера Гріна, у неї був «гідний дім».

Першим гуртом гітариста був шкільний Granny's Intentions, після якого в 1968 був блюз-гурт Skid Row (Філ Лайнотт — вокал, Брендан Шилдс — бас, Ноел Бріджмен — ударник).

В молодому віці музика Гері Мура була варіацією на тему Джеффа Бека, але в середині 1970-х під впливом Карлоса Сантани Мур здобув свою манеру — пронизливий та ліричний стиль, що ідеально підходив до стилю хард-н-хеві, який тільки зароджувався.

Після того, як Лайнотт перейшов до Thin Lizzy, гурт записав два альбоми. Гері Мур заснував фольк-гурт Dr. Strangely Strange, після чого в 1973 році прийшла черга Gary Moore Band (Френк Бойлен — бас, Пірс Келі — ударник).

В січні 1974 року Філ Лайнотт запросив Мура до Thin Lizzy на місце Еріка Бела, проте через 4 місяці гітарист пішов до Colosseum II Джона Хайсмена, де записав три альбоми (на платівках 1976 та 1977 є і його вокальні партії). В січні-травні 1977 Гері Мур працював в Thin Lizzy, потім знову пішов до Colosseum II, повернувся в серпні 1978 року та знову пішов через рік, після успіху свого сольного сингла «Parisienne Walkways» (UK-8). В 1979—1980 Мур працював в складі американського хард-рокового гурту G-FORCE (Тоні Ньютон — вокал, Віллі Ді — бас, Марк Носіфф — ударник, Ian Gillian Band), з яким записав однойменний диск.

В жовтні 1982 р. музикант підписав сольний контракт з компанією «Virgin Records» та запросив визнаних майстрів хард-рока — ударника Єна Пейса, басиста Нейла Мюррея, клавішника Дона Ейрі та вокаліста Чарлі Хуна. Гурт випустив альбом «Corridors Of Power» (UK-30/US-149). Попри те, що більшість із майстрів, яких Мур запросив до гурту, полюбляли жорстку готичну форму хард-рока, музика Гері Мура вийшла неагресивною та комерційно успішною. Альбоми 1984 та 1985 рр. посіли в Англії 12-е місце, а альбом 1987-го року — восьме. На жаль, мелодійний хард-н-хеві Гері Мура не вирізнявся якимось новаторством чи енергетикою. Та все ж це була високоякісна музика, яку записали зірки світового рока.

В 1990 році Гері Мур випустив досить гідний альбом «Still Got The Blues» (UK-13/US-83), до запису якого були залучені Альберт Кінг, Альберт Коллінз та Єн Тейлор. Музика диска була стилізована під хеві-блюз. У цьому стилі гітарист працює майже 7 років. Також цікавими були альбом «After Hours» (UK-4/US-145), концертний диск, збірка, спільний альбом ВВМ «Around The Next Dream» (з Джеком Брюсом та Джинджером Бейкером, в найкращих традиціях CREAM) та посвячення Пітеру Гріну «Blues for Greeny» (UK-14).

В 1997 з'явився новий студійний альбом «Dark Days In Paradise», який привів до шаленого обурення давніх шанувальників музиканта. Мур досить гідно виступив в амплуа вокаліста, змістивши гітару на другий план. Стилістично альбом нагадує творчість Карлоса Сантани та Еріка Клептона, але є більш еклектичним. В цілому, незвичайні пишні аранжування надають альбому деякого шарму, проте для більшості слухачів це був поворот музиканта до естрадної, а значить, комерційної музики.

В 1999 році народився електронний блюз-рок — альбом «A Different Beat». Гері Мур вдався до експериментів з електронним звуком. Поєднання пронизливого соло гітари та жорсткого брейкбіта можна оцінювати двояко: або як спробу знайти щось нове та свіже, або як загравання перед молоддю. Альбоми 1997 та 1999 років залишаються доволі суперечливими та невивченими. На жаль, вони не стали подіями в британській електронній музиці, хоча й заслуговують значно більшого.

У 2004 році вийшов диск «Power of the Blues», на якому всі треки були новими, але зіграними в старому, притаманному Гері Муру, стилі блюз-рока.

В жовтні 2010 року Гері Мур провів своє турне Україною — 7 жовтня він виступав у палаці «Україна» в Києві, 8 жовтня  — в Палаці спорту в Харкові, 9 жовтня — в Виставковому комплексі «Метеор» в Дніпропетровську і 12 жовтня — в Палаці спорту в Одесі.

Смерть Редагувати

Гері Мур помер у віці 58-ми років рано вранці в суботу, 6 лютого 2011 року, в готелі «Kempinski Resort» у місті Естепона, Іспанія (за повідомленням менеджера Адама Парсонса). За результатами медичної експертизи причиною смерті музиканта став серцевий напад.

25 лютого 2011 року Мур був похований на цвинтарі маленького села поблизу Брайтона (Англія). Родина Мура вирішила влаштувати його похорон не в Белфасті (Північна Ірландія), де він народився, а біля його будинку, де музикант прожив останні 15 років, і де живуть його діти.

Гітари, на яких грав Гері Мур Редагувати

Протягом багатьох років Гері Мур грав на великій кількості гітар. До них належать гітари Gibson Les Paul Sunburst та Gibson Les Paul Junior Пітера Гріна. Він також грав на гітарах Charvel, Ibanez, Hamer, Jackson, Heritage, Paul Reed Smith, SynthAxe.

Зазвичай як підсилювачі використовував обладнання Marshall, хоча інколи це були Soldano та Fender.

Мур часто використовував обладнання для створення електронних ефектів. Це були пристрої ехо-ефекту Roland Space Echo, 555.

Внесок Гері Мура в музику та блюз зокрема був відзначений рядом комерційних пропозицій. У 2004–2006 рр. він рекламував підсилювачі Marshall, включаючи підсилювачі 1960-х та 1970-х рр.

Дискографія Редагувати

Альбоми Редагувати

Відео Редагувати

  • 1985 Emerald Aisles Live In Ireland
  • 1987 The Video Singles
  • 1987 Live At Isstadion
  • 1990 An Evening Of The Blues
  • 1993 Live Blues
  • 1994 Ballads & Blues 1982—1994
  • 1996 Blues for Greeny Live
  • 2003 Thin Lizzy The Boys are Back in Town, Live '78
  • 2003 The Old Grey Whistle Test 2
  • 2003 Live at Monsters of Rock
  • 2004 Live at Montreux 1990

Примітки Редагувати

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119065517 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Czech National Authority Database
  3. ↑ https://fr.findagrave.com/memorial/65319781/gary-moore
  4. ↑ а б в Montreux Jazz Festival Database

Посилання Редагувати

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Гері Мур
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гері_Мур&oldid=40277115