Герцшпрунг (місячний кратер)
Кратер Герцшпрунг (лат. Hertzsprung) — величезний кратер в екваторіальній області зворотного боку Місяця, один з найбільших місячних кратерів. Діаметр — 570 км , координати центру — 1°22′ пн. ш. 128°40′ зх. д. / 1.37° пн. ш. 128.66° зх. д.[3]. Носить ім'я данського астронома Ейнара Герцшпрунга. Ця назва була затверджена Міжнародним астрономічним союзом в 1970 році[3].
| Герцшпрунг лат. Hertzsprung | ||||
.png) | ||||
| 1°22′ пн. ш. 128°40′ зх. д. / 1.37° пн. ш. 128.66° зх. д.Координати: 1°22′ пн. ш. 128°40′ зх. д. / 1.37° пн. ш. 128.66° зх. д. | ||||
| Небесне тіло | Місяць | |||
| Діаметр | 570[1][2] км | |||
| Середня глибина | 4500 [1] м | |||
| Епонім | Е. Герцшпрунг (1873—1967) — данський астроном | |||
| У базах даних | SAI-index=2 | |||
 Герцшпрунг у Вікісховищі | ||||
.jpg)
За розмірами Герцшпрунг перевищує деякі місячні моря видимої сторони. Однак, на відміну від них, лише невелика частина його площі покрита лавою. Це відноситься і до інших ударних структур зворотного боку Місяця: масштаб вулканічних вивержень там був набагато меншим, ніж на видимій стороні. Таким чином, Герцшпрунг є таласоїдом (ударний басейн, не заповнений темною лавою) і називається кратером, а не морем.
Опис
ред.Цей кратер утворився в нектарскому періоді[4] в результаті падіння великого астероїда. Він являє собою багатокільцеву западину. Чітко виражені два кільця: 570 км в діаметрі (основне) і 270 км (внутрішнє). Крім того, в кратері є сліди і інших кілець (400 км і 140 км в діаметрі)[2]. Середня глибина Герцшпрунга — 4,50 км, об'єм — 640 000 км3 висота валу — 1,06 км. У межах внутрішнього кільця поверхня більш гладка і молода, ніж зовні. Це говорить про те, що вона покрита лавою, що вилилась значно пізніше утворення кратера. З кратером пов'язана негативна гравітаційна аномалія: гравітаційне прискорення там знижене на 45 мГал[5].
Герцшпрунг істотно зруйнований наступними ударами, які залишили на ньому безліч менших кратерів. Його вал на північному сході перекритий 120-кілометровим кратером Майкельсон, а на заході — 100-кілометровим кратером Вавилів. Інші найближчі сусіди Герцшпрунга — кратери Лукрецій на південному сході, Еванс на південному заході, Чосер на заході, Грігг на півночі.
Герцшпрунг покритий викидами від удару, що утворив басейн Моря Східного[2]. На ньому багато вторинних кратерів цього басейну (утворених тілами, викинутими при цьому ударі). Деякі з таких кратерів утворюють ланцюжки. Зокрема, південну частину кратера Герцшпрунг перетинає ланцюжок Лукреція. Променевої системи Герцшпрунг не має.
Сателітні кратери
ред.Ці кратери, розташовані всередині кратера Герцшпрунг і на його краю, носять його ім'я з додаванням великої латинської літери:
- Утворення сателітного кратера Герцшпрунг S відноситься до нектарського періоду[4].
- Утворення сателітного кратера Герцшпрунг V відноситься до пізньоембрійської епохи.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б Spudis, P. D. & Adkins, C. D. Morphometry of Basins on the Moon: New Results from Clementine Laser Altimetry : [англ.] // Lunar and Planetary Science : journal. — 1996. — Vol. 27 (March). — С. 1253—1254. — Bibcode: 1996LPI....27.1253S.
- ↑ а б в Stockstill, K. R.; Spudis, P. D. Geology and Deposits of the Hertzsprung Basin, Lunar Far Side : [англ.] // 29th Annual Lunar and Planetary Science Conference, March 16-20, 1998, Houston, TX, abstract no. 1236. : journal. — 1998. — March. — Bibcode: 1998LPI....29.1236S.
- ↑ а б в Hertzsprung. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.). International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 10 грудня 2014.
- ↑ а б Lunar Impact Crater Database. Losiak A., Kohout T., O’Sulllivan K., Thaisen K., Weider S. (Lunar and Planetary Institute, Lunar Exploration Intern Program, 2009); updated by Öhman T. in 2011. Archived page.
- ↑ Wood C. A. (14 серпня 2004). Impact Basin Database (англ.). lpod.org. Архів оригіналу за 7 серпня 2014. Процитовано 18 серпня 2014.
Література
ред.- Найбільший місячний кратер [Архівовано 19 червня 2012 у Wayback Machine.]
- Andersson, LE; Whitaker, EA, (1982). NASA Catalogue of Lunar Nomenclature [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. NASA RP-1097.
- Bussey, B.; Spudis, P. (2004). The Clementine Atlas of the Moon. New York: Cambridge University Press. ISBN 0-521-81528-2.
- Cocks, Elijah E.; Cocks, Josiah C. (1995). Who's Who on the Moon: A Biographical Dictionary of Lunar Nomenclature. Tudor Publishers. ISBN 0-936389-27-3.
- McDowell, Jonathan (July 15, 2007). «Lunar Nomenclature». Jonathan's Space Report. Retrieved 2007-10-24.
- Menzel, DH; Minnaert, M.; Levin, B.; Dollfus, A.; Bell, B. (1971). «Report on Lunar Nomenclature by The Working Group of Commission 17 of the IAU». Space Science Reviews 12: 136.
- Moore, Patrick (2001). On the Moon. Sterling Publishing Co. ISBN 0-304-35469-4.
- Price, Fred W. (1988). The Moon Observer's Handbook. Cambridge University Press. ISBN 0-521-33500-0.
- Rükl, Antonín (1990). Atlas of the Moon. Kalmbach Books. ISBN 0-913135-17-8.
- Whitaker, Ewen A. (2003). Mapping and Naming the Moon. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-54414-6.
- Wlasuk, Peter T. (2000). Observing the Moon. Springer. ISBN 1-85233-193-3.
Посилання
ред.- Карти: північно-західна [Архівовано 13 грудня 2016 у Wayback Machine.], північно-східна [Архівовано 30 березня 2021 у Wayback Machine.], південно-західна [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] і південно-східна [Архівовано 29 березня 2021 у Wayback Machine.] частини кратера
- Герцшпрунг [Архівовано 31 травня 2018 у Wayback Machine.] на The-Moon Wiki