Герцогство Масси і Каррари
Герцогство Масси і Каррари (італ. Ducato di Massa e Carrara) — одна з малих держав на Апенінському півострові, яка контролювала міста Масса та Каррара в період з 1473 до 1829 року.
Герцогство Масси і Каррари італ. Ducato di Massa e Carrara | |||||||||||||
| |||||||||||||
| |||||||||||||
Девіз Libertas «Liberty» | |||||||||||||
Столиця | Масса 44°02′ пн. ш. 10°08′ сх. д.H G O | ||||||||||||
Мови | Італійська мова | ||||||||||||
Релігії | католицизм | ||||||||||||
Форма правління | Монархія | ||||||||||||
Історичний період | Італійський Ренесанс | ||||||||||||
- Засновано | 22 лютого 1473 | ||||||||||||
- Французька окупація | 1796-1814 | ||||||||||||
- Ліквідовано | 14 листопада 1829 | ||||||||||||
| |||||||||||||
Історія
ред.Ця територія як єдине ціле з'явилася з 22 лютого 1473 року, коли сеньйорія Каррара (що складалася з сіл Каррара, Монета і Авенца) була придбана маркграфом Масси Якопо Маласпіна. З цих пір представники роду Маласпіна стали маркграфами Масси і сеньйорами Каррари. Спочатку Маласпіни жили в Каррарі, але французьке вторгнення змусили їх перебратися в Массу.
Два покоління по тому рід Маласпіна перервався, і в 1520 році Річчарда Маласпіна, внучка Якопо і останній представник роду, вийшла заміж за Лоренцо Чібо, який по батькові припадав онуком папи Інокентія VIII, а по матері — Лоренцо Медичі. Їх нащадки взяли прізвище Чібо-Маласпіна.
Період Ренесансу характеризувався розвитком скульптури, високий попит на каррарський мармур привів до економічного процвітання території. Альберіко I, побоюючись, що на неї зазіхне хто-небудь з потужних сусідів, у 1554 році вирішив стати васалом імператора Священної Римської імперії Карла V. У 1558 році сеньйорія Каррара стала маркграфством, а в 1568 році імператор Максиміліан II зробив Массу князівством.
У 1664 році Масса стала герцогством, а Каррара — князівством, і сім'я Чібо-Маласпіна стала користуватися титулами «герцоги Масси і князі Каррари».
В 1738 році останній представник роду Марія Тереза Чібо-Маласпіна вийшла заміж за Ерколе III Рінальдо Д'есте, останнього правителя Моденского герцогства. Їхня донька Марія Беатріче Д'есте стала правителем обох герцогств, якими керувала в рамках особистої унії.
У 1796 рік Естенський дім позбувся своїх володінь через вторгнення Наполеона. Анексовані території стали частиною Ціспаданської республіки, потім — Цизальпінської республіки. У наступні роки ці землі в ході боротьби між Францією і Австрією переходили з рук у руки, поки остаточно не потрапили під владу французів. У 1806 році вони увійшли до складу Князівства Лукки і Пьомбіно. Марія Беатріче була змушена жити у Відні при дворі свого чоловіка Фердинанда.
У 1815 році Віденський конгрес повернув Марії Беатріче всі її володіння. На той момент до складу герцогства Масса і Каррара входили населені пункти Масса, Каррара, Аулла, Казола-ін-Луніджана, Комано, Филаттиера, Фівіццано, Фоздиново, Ліччана-Нарді, Монтіньозо, Мулаццо, Поденцана і Трезана. Після смерті Марії Беатріче в 1829 році герцогство Масса і Каррара було анексоване Герцогством Модени і Реджо, яким правив її син Франческо IV д'Есте.
Правителі Масса і Каррара
ред.- Антоніо Маласпіна (1442—1445), маркграф Масси і Фоздіново
- Якопо Маласпіна (1445—1481), маркграф Масси і володар Каррари
- Альберіко II Маласпіна (1481—1519)
- Річчарда Маласпіна (1519—1546) і (1547—1553)
- Джуліо I Чібо-Маласпіна (1546—1547)
- Альберіко I Чібо-Маласпіна (1554—1623), з 1558 маркграф Масси і Каррари, з 1568 князь Масси і маркграф Каррари
- Карло I Чібо-Маласпіна (1623—1662)
- Альберіко II Чібо-Маласпіна (1662—1690), з 1664 герцог Масси і князь Каррари
- Карло II Чібо-Маласпіна (1690—1710)
- Альберіко III Чібо-Маласпіна (1710—1715)
- Альдерамо Чібо-Маласпіна (1715—1731)
- Марія Тереза Чібо-Маласпіна (1731—1790)
- Марія Беатріче Д'есте (1790—1797), герцогиня Модени, Реджо, Масса і Каррари
- у складі Циспаданской і Цизальпінської республік (1799—1806)
- Еліза Бонапарт (1806—1814)
- Марія Беатріче д'Есте (1815—1829)
Джерела
ред.- Eugenio Branchi, Storia della Lunigiana feudale, riproduzione in facsimile dell'edizione originale di Pistoia (Beggi, 1897-1898), Bologna, Forni, 1971, SBN IT\ICCU\PAR\0863465.
- Franco Buselli, Il Castello Malaspina Cybo a Massa, Sagep, Genova 1973.
- Umberto Giampaoli, Il Palazzo Ducale di Massa, Amministrazione Provinciale di Massa Carrara, Massa 1979.
- Claudio Giumelli-Olga Raffo Maggini (a cura di) (con contributi di Marco Baudinelli), Il tempo di Alberico 1553.1623. Alberico I Cybo Malaspina: signore, politico e mecenate a Massa e a Carrara,Pacina, Pisa 1991.
- Guido Guagnini, I Malaspina, Il Biscione, Milano 1973.
- Olga Raffo, Il Ducato di Massa e il principato di Carrara nello Stato austro-estense (PDF), in Angelo Spaggiari e Giuseppe Trenti (a cura di), Lo Stato di Modena. Una capitale, una dinastia, una civiltà nella storia d'Europa. Atti del Convegno, Modena, 25-28 marzo 1998, I, Roma, Archivi di Stato, 2001, pp. 651-666, ISBN 8871251970.
- Emanuele Repetti, Compendio storico di Carrara e Massa (...), Badia Fiesolana, 1821.
- Leone Tettoni e Francesco Saladini, La famiglia Cibo e Cybo Malaspina, Massa, Palazzo di S. Elisabetta, 1997, SBN IT\ICCU\CFI\0399307.
- Giorgio Viani, Memorie della famiglia Cybo e delle monete di Massa di Lunigiana, Palazzo di S. Elisabetta, Massa 1971.
- Giulio Ferrari, Guida alla Via Vandelli, Terza edizione, Terre di mezzo Editore, 2024, ISBN 979-1259962164.