Герцик Євгенія Казимирівна
| Євгенія Казимирівна Герцик | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Герцык, Евгения Казимировна | ||||
_1878%E2%80%941944_%D1%80%D1%83%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D0%BE%D1%8D%D1%82%D0%B5%D1%81%D1%81%D0%B0,_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D1%87%D0%B8%D0%BA,_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BA_%D0%B8_%D0%BC%D0%B5%D0%BC%D1%83%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82.jpg) фото 1907 року | ||||
| Ім'я при народженні | Євгенія Казимирівна Лубни-Герцик | |||
| Псевдонім | Evgenia Kazimirovna Gerzyk і Evgenia Kazimirovna Gercyk | |||
| Народилася |
12 жовтня 1878 Александров, Владимирська губернія, Російська імперія | |||
| Померла |
20 січня 1944 (65 років) хутір Зелений Степ, Медвенський район, Курська область, Російська РФСР | |||
| Поховання | хутір Зелений Степ, Курська область | |||
| Громадянство |
 Російська імперія→ СРСР | |||
| Національність | полячка | |||
| Діяльність | письменниця, поетеса, перекладачка, мемуаристка | |||
| Alma mater | Бестужевські курси | |||
| Мова творів | російська, англійська, французька, польська, італійська, німецька | |||
| Роки активності | 1901-1944 | |||
| Батько | Q117314868? | |||
| Мати | Q117314784? | |||
| Брати, сестри | Герцик Аделаїда Казимирівна | |||
|
| ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Євге́нія Казими́рівна Ге́рцик (*12 жовтня 1878 — †20 січня 1944) — поетеса Срібної доби російської поезії, прозаїк, перекладачка і мемуаристка, сестра Аделаїди Герцик.
Біографія ред.
Євгенія Казимирівна Лубни-Герцик народилася 12 жовтня 1878 року в місті Александров Владимирської губернії. Батько — Казимир Антонович Лубни-Герцик (1843—1906[2]) — інженер-шляховик, походив зі зросійщених польських дворян. Рано втратила матір. Росла з сестрою Аделаїдою (*1874 — †1925). Мала також молодшого брата Володимира (*1885–†1976)[2].
Батько з дітьми часто переїжджав: крім Александрова, жили у Севастополі та Юр'єві-Польському. З 1898 року — у Москві та Судаку, де купили будинок.
У гімназії не навчалася — через бронхіальну астму. Іспити складала екстерном. Потім закінчила Вищі жіночі курси в Москві, історико-філологічне відділення.
Перекладала російською твори Фрідріха Ніцше, Сельми Лагерлеф, Вільяма Джеймса, Альфреда де Мюссе та Жоржа Гюїсманса. У тому числі — разом із сестрою. Писала статті про В'ячеслава Іванова, Фрідріха Ніцше та Едгара По.
1909
Після Жовтневого перевороту постійно жила з родиною брата Володимира в Судаку й на Кавказі.
Приблизно у 1935 році почала писати мемуари, які назвала «Хронікою». Закінчила їх — у 1941-1942 році. Крім спогадів, також написала біографічну повість «Мій Рим» з вигаданими іменами (лишилася неопублікованою).
У 1938 році — Герцики переїхали в Центральночорноземний державний заповідник у Курській області. А під час війни — у сусідній хутір Зелений Степ Медвенського району, де Євгенія і померла — 20 січня 1944 року. Похована на місцевому кладовищі.
Родина ред.
Мала старшу сестру Аделаїду (*1874 — †1925), яка теж стала поетесою, та молодшого брата Володимира (*1885 — †1976)[2].
По Аделаїді мала двох племінників — Данила (*1909 — †1938) та Микиту (*1913 — †1995). Данила арештували за доносом в 26-річному віці. Загинув у 1938 році у більшовицьких катівнях. Встиг написати «Думки про дитинство та немовляцтво» (рос. «Мысли о детстве и младенчестве») (опубліковані у 1997 році у шостому номері журналу «Новый мир»), у яких описав своє дитинство[2].
Онука по Микиті — Тетяна Микитівна Жуковська, співробітниця Дому-музею Марини Цвєтаєвої[3], авторка статей і укладачка книжок про своїх бабусь-письменниць — сестер Герцик (Аделаїду та Євгенію).
Бібліографія ред.
- Воспоминания. [Архівовано 12 листопада 2011 у Wayback Machine.] — Paris: YMCA-Press, 1973. — 192 с.
- Волошин // Воспоминания о серебряном веке / сост. Вадим Крейд. — М.: Республика, 1993. — С. 223—235. — ISBN 5-250-02030-5
- Сёстры Герцык. Письма / Составление и комментарий Т. Н. Жуковской. — СПб.: Инапресс; М.: Дом-музей Марины Цветаевой, 2002. — 760 с. — ISBN 5-87135-139-5
- Лики и образы / Составление, предисловие, комментарии Т. Н. Жуковской. — М.: Молодая гвардия, 2007. — 861 с.
Примітки ред.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Герцык Аделаида. Из круга женского / Подг. текста, коммент., вступ. статья Т. Н. Жуковской. — М.: Аграф. — 2004.
- ↑ Эдельштейн Михаил. Серебряный век: женский взгляд (Рецензия на книгу «Сестры Герцык: Письма») [Архівовано 31 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Новый мир. — 2003. — N 6. — С. 193-196.
Джерела ред.
- Герцык Аделаида Казимировна [Архівовано 4 липня 2020 у Wayback Machine.] // Сухоруков В. Н. Биографический словарь Крыма. Книга первая. — Симферополь: Бизнес-Информ, 2011. — 528 с. — ISBN 978-966-648-253-5 — С. 275.
- Лубны-Герцык Аделаида Казимировна // Сухоруков В. Н. Крым в лицах и биографиях. — Симферополь: Атлас-Компакт, 2007. — С. 88-90.
- Любомудров А. М. Герцык Аделаида Казимировна [Архівовано 27 березня 2022 у Wayback Machine.] // Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги. Биобиблиографический словарь. — М., 2005. — Том 1. — С. 471-472.
- Предисловие // Герцык Е. К. Воспоминания. [Архівовано 12 листопада 2011 у Wayback Machine.] — Paris: YMCA-Press, 1973. — С. 5-6.
- Риц Герман. Аделаида Герцык — поэтесса меж временем и вечностью // Герцык Аделаида. Из круга женского / Подг. текста, коммент., вступ. статья Т. Н. Жуковской. — М.: Аграф. — 2004. — С. 5-30.
- Эдельштейн Михаил. Серебряный век: женский взгляд (Рецензия на книгу «Сестры Герцык: Письма») [Архівовано 31 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Новый мир. — 2003. — N 6. — С. 193-196.