Відкрити головне меню

РозташуванняРедагувати

Розташоване за кілька кілометрів на південь від Перемишля, в долині Вігору.

У 2003 р. в селі проживало 580 осіб.

ІсторіяРедагувати

Існувало вже в період середньовіччя. Відкрито тут городище часів Київської Русі, оточене одним земляним валом. Германовичі було власністю Гороховських, потім Дрогойовських, Фредрів і Красінських.

У 1914 р. в період підготовки до оборони фортеці Перемишль село частково спалили. Решта будівель була знищена під час воєнних дій. В селі залишилась руїна форту, що входив до укріплень фортеці Перемишль.

Після розпаду Австро-Угорщини і утворення 1 листопада 1918 р. Західноукраїнської Народної Республіки це переважно населене українцями село Надсяння було окуповане Польщею. В 1921 р. у селі було 89 будинків і 501 мешканець. З них 352 греко-католики, 141 римо-католик і 8 юдеїв. На 1.01.1939 в селі було 780 мешканців (з них 460 українців-грекокатоликів, 155 українців-римокатоликів, 60 поляків, 90 польських колоністів міжвоєнного періоду і 15 євреїв)[2]. Згідно з переписом 1 липня 1939 року було 400 греко-католиків, 333 римо-католиків, 24 євреїв та 8 інших.

У 1934-1939 рр. Германовичі були резиденцією ґміни, де війтом вибрали українця. Село входило до Перемишльського повіту Львівського воєводства.

Після початку Другої світової війни 13 вересня 1939 року війська Третього Рейху увійшли в село, та після вторгнення СРСР до Польщі 27 вересня увійшли радянські війська і Германовичі, що знаходяться на правому, східному березі Сяну, разом з іншими навколишніми селами відійшли до СРСР та ввійшли до складу утвореної 27 листопада 1939 року Дрогобицької області УРСР (обласний центр — місто Дрогобич).

В березні 1945 року Германовичі, як і весь Перемишльський район включно з містом Перемишль зі складу Дрогобицької області передано Польщі. У 1944—1945 рр. в Україну виселено більшість жителів села. 15—20 травня 1947 р. під час акції «Вісла» за західні землі Польщі було переселено 91 мешканця.

19 грудня 1944 року боївка УПА випадково натрапила у селі на двох бійців Війська Польського: вони зупинили інформатора-повстанця, а той у відповідь кількома пострілами поранив вояків. Обох упівці віднесли до господаря і наказали війтові піклуватися про них. Однак наступного ж дня поранені померли[3].

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 298 60 207 31
Жінки 315 58 198 59
Разом 613 118 405 90

ПерсоналіїРедагувати

  • Ямняк Петро — український журналіст, поет, громадський і церковний діяч.

ПриміткиРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Германовичі (Польща)

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 56.
  3. Сергійчук В. Трагедія українців Польщі. — Тернопіль, 1997. — 440с. — С. 191
  4. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 

ДжерелаРедагувати

  • «Аксманичі. Село у Клоковицькій парафії Перемишльського повіту».— Львів, 2010; ст. 54.