Сер Герберт Пламер, перший віконт Пламер (англ. Herbert Plumer, 1st Viscount Plumer; 13 березня 1857, Лондон — 16 липня 1932, Лондон) — британський воєначальник, фельдмаршал Британської армії (1919), 1-й барон Мессінський і Білтонський (1919), віконт (1929). Учасник війн проти повстанців Махді, Другої англо-бурської та Першої світової. У роки Великої війни командував корпусом та армією, відзначився в Другій Мессенській битві, в оборонних боях Весняного наступу кайзерівської армії та Стоденному контрнаступі військ Антанти. У післявоєнний час губернатор Мальти (1919 — 1924) та верховний комісар Палестини (1925 — 1928).

Герберт Пламер
Herbert Charles Onslow Plumer
Herbert Plumer, 1st Viscount Plumer in 1917.jpg
Народження 13 березня 1857(1857-03-13)
Велика Британія Кенсінгтон, Лондон
Смерть 16 липня 1932(1932-07-16) (75 років)
Велика Британія Найтсбрідж, Лондон
Поховання Велика Британія Вестмінстерське абатство
Країна Велика Британія Велика Британія
Приналежність Flag of the British Army.svg Британська армія
Рід військ піхота
Освіта Ітонський коледж
Королівський військовий коледж у Сандгерсті
Штабний коледж у Камберлі
Роки служби 18761919
Звання UK Army OF10.png фельдмаршал
Формування Йорксько-Ланкастерський піхотний полк
I армійський корпус
Командування Британська Рейнська армія
2-га армія
V армійський корпус
Східне командування
Північне командування
5-та піхотна дивізія
7-ма піхотна дивізія
10-та Ірландська піхотна дивізія
Війни / битви
Титул Сер, віконт, барон
Діти Thomas Plumer, 2nd Viscount Plumerd[1], Eleanor Mary Plumerd[1], Sybil Margaret Plumerd[1] і Marjorie Constance Plumerd[1]
Нагороди
ордена Лазні
Орден Святого Михайла і Святого Георгія
Королівський Вікторіанський орден
Орден Британської імперії (військовий)
UK Order of Saint John ribbon.svg
Великий офіцер ордена Почесного легіону
Воєнний хрест (Бельгія)
Кавалер воєнного хреста 1914—1918 з пальмовою гилкою (Франція)
Медаль «За видатні заслуги» армії (США)
Орден Вранішнього сонця 1 класу
CMNS: Герберт Пламер у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Герберт Чарльз Онслоу Пламер народився 13 березня 1857 року у лондонському районі Кенсінгтон у родині Холла Пламера та Луїзи Еліс Пламер (у дівоцтві Тернлі). Освіту здобув в Ітонському коледжі та Королівському військовому коледжі у Сандгерсті.

11 вересня 1876 року Пламер отримав звання лейтенанта та поступив на службу до 65-го пішого полку. 29 квітня 1879 року він прибув для проходження служби в Індію, де став ад'ютантом свого батальйону. 29 травня 1882 року став капітаном. 1884 році відбув зі своїм батальйоном до Судану, де діяв під час Нільської експедиції у ході придушення повстання Махді. У лютому 1884 року Пламер бився у битвах за Ель-Теб, а в березні — у битві при Тамаї. За проявлену мужність у ході бойових дій відзначений у наказі.

З 1886 до 1887 року навчався у Штабному коледжі в Камберлі. 7 травня 1890 року був призначений заступником генерального ад'ютанта в Джерсі. 22 січня 1893 року підвищений у майори та очолив 2-й батальйон Йорксько-Ланкастерського піхотного полку. У грудні 1895 року став помічником військового секретаря Генерального офіцера командування Капською колонією. В 1896 році він виїхав до Південної Родезії, де брав участь у подіях Другої війни з матабеле.

8 травня 1897 року Пламер став заступником помічника генерал-ад'ютанта в Олдершоті.

У 1899 році він повернувся до Південної Родезії, де очолив підготовку тамтешніх кавалерійських підрозділів. Брав участь у бойових діях Другої англо-бурської війни. 29 листопада 1900 року став полковником і очолив зведений загін, який захопив у Гамельфонтейні потяг бурського генерала Крістіана де Вета.

У квітні 1902 року Пламер повернувся до Англії, де був удостоєний аудієнції британського монарха Едуарда VII.

22 серпня 1902 року він отримав за визначну службу звання майор-генерала і 1 жовтня 1902 року став командиром 4-ї бригади у складі I армійського корпусу. Наступного року він став командиром 10-ї Ірландської дивізії у складі IV армійського корпусу та у грудні 1903 року очолив командування Східним округом.

У лютому 1904 року Пламер став генерал-квартирмейстером військ, у квітні 1906 року — командиром 7-ї піхотної дивізії, а з травня 1907 року — 5-ї дивізії. 4 листопада 1908 року він отримав звання лейтенант-генерала, а у листопаді 1911 року Пламера призначили командувачем Північного командування британської армії.

На початок Першої світової війни перебував в Англії. Після несподіваної смерті сера Джеймса Грієрсона після приїзду до Франції у 1914 році, Пламер вважався відмінним кандидатом на посаду командира одного з двох корпусів Британських експедиційних сил поряд із Дугласом Гейґом; втім, ​​ця посада врешті дісталася Горацію Сміт-Дорріену.

У лютому 1915 року Пламер був відправлений до Франції, де прийняв під своє командування V корпус, яким він керував в ході Другої битви за Іпр у квітні 1915 року.

У травні 1915 року лейтенант-генерала Пламера призначили командувачем 2-ї британської армії. 11 червня 1915 року він став повним генералом.

У червні 1917 року він здобув приголомшливу перемогу над німецькою кайзерівською армією в битві при Месені. Битва розпочалася одночасно підривом серії мін, розміщених у тунелях на Іпрському виступі, створених під німецькими позиціями Королівськими інженерами. Внаслідок підриву зарядів утворилося 19 великих кратерів; ця подія була описана як найгучніший вибух в історії людства. Після того, як міни підірвалися, солдати Пламера перейшли в наступ та просунулися на 3 км вперед, що по мірках Першої світової було неймовірним успіхом у позиційній війні.

У вересні 1917 року Пламер здобув перемоги у битві на хребті Менін-роуд та в битві під Полігоном Вуд, а в жовтні — в битві при Брудсейнді, просунувшись на глибину 5000 метрів у бойові порядки німців.

У листопаді 1917 року генерал Пламер був визначений командувачем Британських експедиційних сил в Італії[Прим. 1] — складова зведених англо-французьких військ, що вирушала на Італійський фронт після нищівної поразки італійської армії в битві при Капоретто.

Наприкінці Першої світової війни, Пламер продовжував командувати 2-ю британською армією, що протистояла німцям у Весняному наступі та Стоденній битві до переможного завершення Великої війни.

У грудні 1918 року генерал Пламер став командувачем Британської Рейнської армії, а в травні — генерал-губернатором Мальти. 31 липня 1919 року йому присвоїли звання фельдмаршала, а 18 жовтня 1919 року він став бароном Пламером Мессінським і Білтонським.

У серпні 1925 року він був призначений верховним комісаром Британського мандату в Палестині.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

Джерела
Виноски
  1. Британські експедиційні сили в Італії складалися з 5-ї, 7-ї, 23-ї, 41-ї та 48-ї піхотних дивізій і частин підтримки та забезпечення

ЛітератураРедагувати

  • Harington, General Sir Charles (1935). Plumer of Messines. London: Murray. OCLC 3004191.
  • Powell, Geoffrey (1990). Plumer: The Soldier's General: A Biography of Field-Marshal Viscount Plumer of Messines. Barnsley: Pen and Sword Books. ISBN 0-85052-605-1.
  • Залесский К. А. Кто был кто в первой мировой войне. Биографический энциклопедический словарь. М., 2003

ПосиланняРедагувати

Командування військовими формуваннями (установами)
Великої Британії
Попередник:
?
 
Командир
10-ї (Ірландської) піхотної дивізії

1903 — 1904
Наступник:
?
Попередник:
майор-генерал
Вільям Гатакре
 
Командувач
Східного командування

грудень 1903 — 1904
Наступник:
майор-генерал
Артур Вінн
Попередник:
лейтенант-генерал
Ян Гамільтон
 
Генерал-квартирмейстер
сил

1904 — 1905
Наступник:
лейтенант-генерал
Вільям Ніколсон
Попередник:
лейтенант-генерал
Геральд Мортон
 
Командир
7-ї піхотної дивізії

1906 — 1907
Наступник:
майор-генерал
Томпсон Каппер
Попередник:
лейтенант-генерал
Генрі Грант
 
Командир
5-ї піхотної дивізії

1907 — 1909
Наступник:
майор-генерал
Вільям Піткерн Кемпбелл
Попередник:
лейтенант-генерал
Лоренс Оліфант
 
Командувач
Північного командування

10 листопада 1911 — грудень 1914
Наступник:
лейтенант-генерал
Генрі Меррік Лоусон
Попередник:
сформований
 
Командир
V армійського корпусу

18 лютого — травень 1915
Наступник:
лейтенант-генерал
Едмунд Алленбі
Попередник:
генерал
Горацій Сміт-Дорріен
 
Командувач
2-ї армії

1915 — 1917
1918
Наступник:
генерал
Генрі Сеймур Роулінсон
Попередник:
сформована
 
Командувач
Британської Рейнської армії

1918 — 1919
Наступник:
фельдмаршал
Вільям Робертсон
Політичні посади
Великої Британії
Попередник:
фельдмаршал
Пол Метьюен
 
Губернатор Мальти

1919 — 1924
Наступник:
генерал
Волтер Конгрів
Попередник:
Герберт Семюел
 
Верховний комісар Палестини

1925 — 1928
Наступник:
Гаррі Люк