Відкрити головне меню

Граф Георг-Геннінг фон Бассевіц-Бер (нім. Georg-Henning Graf von Bassewitz-Behr; 21 березня 1900, Лютцов, Німецька імперія31 січня 1949, Магадан, СРСР) — группенфюрер СС і генерал-лейтенант військ СС і поліції. Воєнний злочинець, відповідальний за вбивство понад 45 000 мешканців Дніпропетровської області.

Георг-Геннінг фон Бассевіц-Бер
нім. Georg-Henning Graf von Bassewitz-Behr
Georg-Henning Graf von Bassewitz-Behr.jpg
Народився 21 березня 1900(1900-03-21)[1]
Лютцов, Північно-Західний Мекленбург, Мекленбург-Передня Померанія, Німеччина
Помер 31 січня 1949(1949-01-31)[1] (48 років)
Магадан, Ольський район, Q4318720?, Хабаровський край, РРФСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the German Empire.svg Німецька імперія
Flag of Germany (1935–1945).svg Третій Рейх
Діяльність офіцер
Членство СС[2]
Титул граф[d]
Військове звання SS-Gruppenführer Collar Rank.svg Группенфюрер СС,
Generalleutnant der Polizei Shoulderboard.gif генерал-лейтенант поліції (21 червня 1943),
SS Gruppenführer.jpg генерал-лейтенант військ СС (1 липня 1944)
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[2]
Рід Bassewitz[d]
Нагороди
Золотий партійний знак НСДАП
Залізний хрест 1-го класуЗалізний хрест 2-го класу
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки)
Почесний знак «За турботу про німецький народ»
Цивільний знак СС
Почесний кут старих бійців
Кільце «Мертва голова»

ЖиттєписРедагувати

 
Герб роду Бассевіц.

Виходець із мекленбурзького дворянського роду Бассевіц. Батько - граф Адольф фон Бассевіц-Бер (15 липня 1849 - 20 листопада 1915), мати - Доротея Крелль (24 квітня 1873 - 1960). У Георга-Геннінга були 4 молодших сестри.

В 1914-1918 роках навчався в гуманітарній гімназії Доберана. В останній рік Першої світової війни поступив на службу фанен-юнкером у 2-й кірасирний полк «Королева» Королівської прусської армії, в боях участі не брав. Після завершення Першої світової війни займався торговлею ы фермерством в Мекленбурзі, щоб забезпечити сім'ю. В 1919-1920 роках вивчав сільське господарство в Ростоцькому університеті. В 1920 році одужився з графинею Ільзою фон Пфайль унд Кляйн-Елльгут і вступив у Сталевий шолом. Намагався займатися фермерством у Південно-Західній Африці, проте зазнав невдачі.

В 1930 році повернувся в Німеччину і став прихильником нацистської ідеології. 1 лютого 1930 року вступив у НСДАП (квиток №458 315), в 1931 році - в СС (особистий номер 35 456) і НСКК. В 1938 році став співробітником штабу інспектора головного управління автомобільних частин СС.

З кінця квітня до кінця липня 1941 року - квартирмейстер штабу рейхсфюрера СС. Під час німецько-радянської війни призначений керівником сільськогосподарського відділу в штабі вищого керівника СС і поліції на півночі Росії Ганса-Адольфа Прюцмана (штаб-квартира в Ризі). З середини листопада 1941 до кінця серпня 1942 року - кервник СС і поліції Дніпропетровська, відповідальний за вбивство тисяч цивільних, партизан і євреїв. З 22 листопада 1942 до 24 березня 1943 року - вищий керівник СС і поліції в Центральній Росії (штаб-квартира в Могильові), підпорядковувався Еріху фон дем Баху. На цій посаді Бассевіц спланував і здійснив серію масових вбивств цивільних. Жертвами наказу Бассевіца стали десятки тисяч людей.

З 16 лютого 1943 до 8 травня 1945 року - вищий керівник СС і поліції 10-го військового округу (Гамбург). В серпні 1943 року, після бомбардувань Гамбурга, гауляйтер Гамбурга та імперський коміссар оборони Гамбурга Карл Кауфман призначив Бассевіца генеральним комісаром безпеки. Бассевіц відповідав за військовополонених, іноземних працівників та в'язнів концтаборів у окрузі. В кінці війни відповідав за «евакуацію» концтабору Ноєнгамме. За наказом чи зі згоди Бассевіца в концтаборі Фюльсбюттель повісили 71 в'язня (58 чоловіків і 13 жінок-членів руху Опору).

В кінці війни був заарештований британськими військами, але згодом відпущений, оскільки скористався фальшивими документами. Декілька місяців працював на фермі. У вересні 1945 року заарештований військовою поліцією США і постав перед британським військовим судом в Гамбурзі за вбивста в Фюльсбюттелі. В серпні 1947 року виправданий. 16 вересня 1947 року переданий радянській владі, засуджений до 25 років примусових робіт за вбивства у Дніпропетровській області. Помер в трудовому таборі у Східному Сибірі.

Звання[3]Редагувати

ССРедагувати

Збройні силиРедагувати

Нагороди[3]Редагувати

Міжвоєнний періодРедагувати

Друга світова війнаРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Tino Jacobs: Himmlers Mann in Hamburg – Georg Henning Graf von Bassewitz-Behr als Höherer SS- und Polizeiführer im Wehrkreis X 1943–1945. Dölling u. Galitz, Hamburg 2001, 191 S. ISBN 3-87916-063-5 und ISBN 3-935549-74-1 (TB)
  • Tino Jacobs: „Besitzt die Eignung zum höheren Führer“ – Georg Henning Graf von Bassewitz-Behr – eine SS-Karriere. In: ISHZ, 44, Oktober 2004, S. 50–65
  • Linde Apel, Hamburger Behörde für Kultur, Sport, Medien, in Zusammenarbeit mit der Forschungsstelle für Zeitgeschichte in Hamburg und der KZ-Gedenkstätte Neuengamme (Hrsg.): In den Tod geschickt – Die Deportationen von Juden, Roma und Sinti aus Hamburg, 1940 bis 1945. Metropol Verlag, Hamburg 2009, ISBN 978-3-940938-30-5.
  • Ruth Bettina Birn: Die Höheren SS- und Polizeiführer. Himmlers Vertreter im Reich und in den besetzten Gebieten. Droste Verlag, Düsseldorf, 1986. ISBN 3-7700-0710-7.
  • Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Fischer, Frankfurt am Main 2007. ISBN 978-3-596-16048-8.
  • Genealogisches Taschenbuch der adligen und gräflichen Familie von Bassewitz, Vierte Auflage, 1909, S.13