Генн-Каарел Геллат
Генн-Каарел Геллат (*5 квітня 1932, Вільянді — 13 жовтня 2017[2]) — естонський критик і письменник.
| Генн-Каарел Геллат | |
|---|---|
 | |
| Народився |
5 квітня 1932 Вільянді, СРСР |
| Помер | 14 жовтня 2017[1] (85 років) |
| Країна |
 Естонія СРСР |
| Діяльність | письменник, поет, письменник наукової фантастики |
| Alma mater | Тартуський університет |
| Знання мов | естонська |
| Членство | Союз письменників Естонії |
| Батько | Jüri Hellatd |
ЖиттєписРедагувати
Геллат народився в 1932 році в сім'ї офіцера Юрі Геллата, якого НКВД затримало після радянізації Естонії та в 1942 році стратило в Норильську. З 1939 по 1941 рік Геллат навчався в Таллінні і з 1941 по 1948 рік — у Вільянді. Далі було ще кілька шкільних років у Тарту, перерваних військовою службою в Радянській Армії. Після кількох років державної служби з 1958 по 1961 рік він вивчав право в Тартуському університеті, але не завершив навчання.
Після цього він спочатку працював випадковим робітником, а в 1968 році поїхав до Таллінна. Тут він до 1975 року був редактором журналу Küsimused ja vastused («Питання і відповіді»). З 1975 по 1983 рік жив як вільний автор у Тарту, після чого два роки працював у культурній газеті Sirp. Після 1985 року він обіймав різні пости в естонській літературній сцені.[3] З 1975 року Геллат був членом Спілки письменників Естонії.
Літературна творчістьРедагувати
У 1960-х роках Геллат почав писати вірші і опублікував свій перший вірш у 1969 році в газеті Noorte Hääl («Голос молоді»). Проте його дебют відбувся в 1973 році прозовою збіркою, що містить науково-фантастичні оповідання та детектив. Критика побачила паралель з антигероями в Eнн Ветемaa.[4] Цим жанрам Геллат залишався вірним і в інших своїх прозових творах. Найбільшу увагу привернув його науково-фантастичний роман у двох частинах «Світ жінок» (1976, 1978). Тут представлений світ, у якому людство організоване на зразок бджіл, тобто чоловічі представники служать тільки для розмноження. Вони ні на що інше не годяться, тому співвідношення між чоловіком і жінкою приблизно 1:500. Критики відзначали паралелі твору з думками Емі Беекман щодо емансипації жінок.[5]
Геллат опублікував ще кілька томів поезії, а пізніше виступив переважно як критик і автор мемуарів (5 томів, 2002—2008).
БібліографіяРедагувати
- Fuugad paradoksidele («Фуги для парадоксів»). Eesti Raamat, Tallinn, 1973.
- Vanad fookused («Старі фокусні точки»). Eesti Raamat, Tallinn, 1974.
- Naiste mailm. Ulmeroman («Світ жінок. науково-фантастичний роман»). Eesti Raamat, Tallinn, 1976.
- Naiste mailm 2. Ulmeroman («Світ жінок 2. науково-фантастичний роман»). Eesti Raamat, Tallinn, 1978.
- Armastusest surmani («Від кохання до смерті»). Eesti Raamat, Tallinn, 1987.
- Tuhiasjad («дрібниці»). Eesti Raamat, Tallinn, 1989.
- Raamatu sisse minek («Вхід у книгу»). Eesti Raamat, Tallinn, 1991.
- Mälulehed. Kolme kumnendi текст («Спогади. Тексти трьох десятиліть»). Faatum, Tallinn, 1992.
- Niidiliimija («Клей для ниток»). Faatum, Tallinn, 2002.
- Poiste sõda I («Війна хлопців I»). Faatum, Tallinn, 2003.
- Poiste sõda II («Війна хлопців II»). Faatum, Tallinn, 2004.
- Kappan kaugele («Я біжу риссю»). Faatum, Tallinn, 2006.
- Templis ja tavernis («У храмі і в таверні»). Faatum, Tallinn, 2008.
ЛітератураРедагувати
- Pärt Lias: Variatsioonid hüpoteesidele. In: Keel ja Kirjandus 3/1974, S. 177—179.
- Astrid Reinla: Hajuvil fookused. In: Looming 8/1975, S. 1399—1400.
- K. Vende: Kajaka- ja kokaeksam. In: Keel ja Kirjandus 9/1975, S. 562—564.
- Teet Kallas: See mehelik, mehelik naiste maailm…. In: Looming 10/1976, S. 1746—1748.
- Tõnn Sarv: Ühe maailma tagamaad. In: Keel ja Kirjandus 10/1978, S. 627—628.
- Mihkel Mutt: Humanoidide maffia contra vaba ajakirjandus. In: Looming 10/1978, S. 1747—1749.
- Andres Langemets: Henn-Kaarel Hellat 50. In: Keel ja Kirjandus 4/1982, S. 205—206.
- Vaapo Vaher: Lõhestatud Hellat. In: Looming 9/1987, S. 1279—1280.
- Marika Mikli: Paberpeegel. In: Keel ja Kirjandus 3/1988, S. 173—174.
- Aet Bergmann: Lauter kleine Wichtigkeiten. In: Estonia 3/1989, S. 133—135.
- Andres Langemets: Raamatu sisse minek ja raamatust väljajäämine. In: Looming 4/1992, S. 567—569.
- Priidu Beier: Hellat ei jäta jonni. In: Keel ja Kirjandus 7/1993, S. 436.
- Hetked Henn-Kaarel Hellatiga. Henn-Kaarel Hellati ja Indrek Särje vestlusõhtu 8. märtsil Tartus Tampere Majas. In: Sirp 18. Mai 2001, S. 6.
ПосиланняРедагувати
- ↑ http://kultuur.err.ee/638146/aivar-kull-paradoksaalne-hellat
- ↑ Hanneli Rudi: Suri sõna «ulme» loonud eesti kirjanik. Postimees, 14. Oktober 2017, abgerufen am 15. Oktober 2017 (estnisch).
- ↑ Oskar Kruus, Heino Puhvel (Hrsg.): Eesti kirjanike leksikon. Eesti Raamat, Tallinn, 2000, S. 204.
- ↑ Pärt Lias: Variatsioonid hüpoteesidele. In: Keel ja Kirjandus 3/1974, S. 178.
- ↑ Epp Annus u. a.: Eesti kirjanduslugu. Tallinn 2001, S. 576—577.