Вікіпедія

Гельге Маркус Інгстад

Гельґе Маркус Інґстад (норв. Helge Marcus Ingstad; 30 грудня 1899, Мерокер — 2001) — норвезький мандрівник, археолог і письменник. Відомий відкриттям в 1960-х роках поселення вікінгів у Л'Анс-о-Медовз, у Ньюфаундленді, датованого XI століттям, що доводило відвідування європейцями Америки за чотири століття до Христофора Колумба.

Гельге Маркус Інгстад
Народився 30 грудня 1899(1899-12-30)[1][2][…]
Мерокерd, Нур-Тренделаг, Норвегія
Помер 29 березня 2001(2001-03-29)[1][2][…] (101 рік)
Осло, Норвегія
Країна  Норвегія[4]
Діяльність мандрівник-дослідник, археолог, правник, письменник, адвокат, шахіст, world traveler, етнолог
Alma mater Бергенська кафедральна школаd
Знання мов норвезька[5][6]
Заклад Університет Осло і Меморіальний університет Ньюфаулендаd
Членство Норвезька академія наук
Посада губернатор Землі Еріка Рудогоd і Governor of Svalbardd
Брати, сестри Гунвор Інгстад Треттебергd і Коре Інгстадd
У шлюбі з Анне Стіне Інгстадd[7]
Діти Бенедикта Інгстадd
Нагороди

Біографія ред.

Народився 30 грудня 1899 року в Мерокері, місті на західному побережжі Нур-Тренделага. Він був сином фабриканта Улафа Інгстада і його дружини Ольги Маріє Квам (Olga Marie Qvam). У 1915 році сім'я переїхала до Бергена.

У 1918 — 1922 роках Гельге Інгстад навчався в місті Левангер на адвоката, але в 1926 році несподівано перервав успішну юридичну практику, продав контору в Левангері і вирушив до Канади. Протягом чотирьох років він мандрував в басейні річки Маккензі, на північний захід від Великого Невільничого озера, полюючи на хутрового звіра, вивчаючи субарктичну природу і етнографію місцевих племен. На основі цієї експедиції у 1931 році Інгстад написав книгу «Життя мисливця за хутровим звіром серед індіанців Північної Канади». Крім того, згодом на канадському матеріалі Інгстад написав свій єдиний роман «Клондайк Білл»[8].

11 липня 1931 року вийшов указ короля Хокона VII про встановлення норвезького суверенітету над . 12 липня 1932 року 33-річного Інгстада призначено губернатором і верховним суддею Землі Еріка Рудого, норвезької колонії в Гренландії.

У 1933 — 1935 роках Інгстад обіймав посаду губернатора Шпіцбергена (Свальбарда). В цей період він написав книгу «Øst for den store bre» про своє губернаторство в Гренландії.

Після звільнення з посади він здійснив мандрівку до Мексики.

У 1941 році Інгстад одружився з Анне Стіне Муе, з якою кілька років був знайомий за листуванням. У 1943 році у них народилася дочка Бенедикта.

У 1949—1950 роках Інгстад очолював етнографічну Північноаляскінську експедицію, що мала на меті вивчення ескімоського племені нунаміут (Nunamiut).

У 1960 році Гельге виявив на північній частині Ньюфаундленду, недалеко від села Л'Анс-о-Медовз, залишки поселення, яке потім було індетифіковано як норманське. Результати своїх ньюфаундлендських досліджень Інгстад виклав в книзі «Vesterveg til Vinland» (1965).

У 1986 році нагороджений премією Норвезької ради культури.

Вшанування ред.

19 квітня 2006 року на честь Гельге Інгстада була названа гора на Алясці.

У 2007 році спущений на воду, а в 2009 році став до ладу норвезький фрегат «Гельге Інгстад» (KNM Helge Ingstad[9]).

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #124939805 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Norsk biografisk leksikon — Kunnskapsforlaget. — ISSN 2464-1502
  3. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ LIBRIS — 2013.
  5. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  6. ↑ CONOR.Sl
  7. ↑ Norsk biografisk leksikon — Kunnskapsforlaget. — ISSN 2464-1502
  8. ↑ Вперше побачив світ 1941 року в Норвегії, 1942 року виданий в Швеції в перекладі Ейнара Мальма (Einar Malm).
  9. ↑ 9 листопада 2018 року фрегат «Хельге Інгстад» частково затонув на прибережній мілині в результаті зіткнення з танкером «Sola TS». Підйом судна для вивчення можливості ремонту проведений в березні 2019 року

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гельге_Маркус_Інгстад&oldid=40597130