Вікіпедія

Гелен Гейс

американська акторка
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гейс.

Гелен Гейс (англ. Helen Hayes; 10 жовтня 1900, Вашингтон — 17 березня 1993, Наяк, Нью-Йорк) — американська акторка, разом з подругою Кетрін Корнел носила звання «Перша леді американського театру». Володіє рекордом тривалості строку між присудженням премії «Оскар» — 38 років.

Гелен Гейс
англ. Helen Hayes
What Every Woman Knows 1934.JPG
Ім'я при народженні англ. Helen Hayes Brown
Народилася 10 жовтня 1900(1900-10-10)
Вашингтон
Померла 17 березня 1993(1993-03-17) (92 роки)
Наяк, Нью-Йорк
  • серцева недостатність
    • Громадянство США
    Діяльність акторка
    Роки діяльності 1905—1985
    У шлюбі з Чарльз Мак-Артур
    Брати / сестри John D. MacArthurd
    IMDb ID 0371040
    Нагороди та премії
    Президентська медаль Свободи Національна медаль мистецтв

    Національна зала слави жінок (1973)

     Премія «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану

    премія «Оскар» за найкращу жіночу роль (1931)

    Премія «Тоні» за найкращу жіночу роль у п'єсіd (1947)

    Премія «Тоні» за найкращу жіночу роль у п'єсіd (1958)

     Нагорода Центру ім. Кеннеді

    премія «Золота тареля»d (1970)

    почесний доктор Брандейського університетуd

    honorary doctor of the Northwestern Universityd

    Laetare Medald

    honorary doctor of the Hofstra Universityd

    Прайм-тайм премія «Еммі» в найкращу жіночу роль у драматичному телесеріалі (1953)

    Grammy Award for Best Audio Book, Narration & Storytelling Recordingd

    зірка на голлівудській Алеї слави[d]

    CMNS: Гелен Гейс у Вікісховищі

    Біографія та кар'єраРедагувати

    Гелен Гейс Браун (англ. Helen Hayes Brown) народилася в Вашингтоні. Її бабуся і дідусь по материнській лінії були імігрантами з Ірландії та Англії.

    Почала акторську кар'єру в ранньому віці. У 1909 році вперше з'явилася на Бродвеї, а через рік дебютувала на великому екрані в одному з німих фільмів. Голлівудська кар'єра почалася після того, як її чоловік, драматург Чарльз Макартур, підписав контракт з однією з кіностудій.

    Першим звуковим фільмом за участю акторки стала стрічка «Гріх Мадлон Клоді», за який вона отримала премію «Оскар» в номінації «найкраща акторка». Далі були ролі у фільмах «Прощавай, зброє» (1932), «Біла черниця» (1933) і «Інша мова» (1933). У 1935 році покинула Голлівуд, зосередивши всі сили на кар'єрі в театрі. У наступні десятиліття залишалася однією з найбільш затребуваних акторок Нью-Йорку.

    У 1953 році Гейс стала першою лауреаткою «Премії Сари Сайддонс» за роботу в театрах Чикаго. У той же час відбулося її повернення до Голлівуду з ролі в драмі Лео Маккері «Мій син Джон». Наступною успішною роллю в кіно стала вдова імператриця Марія Федорівна в успішній мелодрамі «Анастасія» (1956) з Інгрід Бергман у головній ролі. У 1971 році отримала свого другого «Оскара» за роль пасажирки Ади Куонсетт у фільмі-катастрофі «Аеропорт».

    Багато років Гейс боролася з астмою, яка стала причиною кількох госпіталізацій і через яку в 1971 році була змушена завершити 60-річну акторську кар'єру. У 1983 році один з нью-йоркських театрів на Західній 45-й вулиці став іменуватися театром Гелен Гейс. Написала три збірки мемуарів: «Подарунок радості», «В тіні» і «Моє життя в трьох діях».

    У середині 1980-х Гейс втілила образ міс Марпл в двох телепостановках CBS — «Міс Марпл в Вест-Індії» (1983) і «Вбивство з дзеркалами» (1985), роль в якій стала останньою в її акторській кар'єрі. У 1990 році була удостоєна Президентської медалі Свободи з рук Рональда Рейгана. Гелен Гейс померла в День Св. Патріка, 17 березня 1993 в 92-річному віці. За свій внесок в кінематограф вона удостоєна зірки на Голлівудській алеї слави.

    Вибрана фільмографіяРедагувати

    НагородиРедагувати

    «Оскар»

    ПриміткиРедагувати

    1. ↑ Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

    ПосиланняРедагувати

    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гелен_Гейс&oldid=36119271