Гелена Воліньська-Брус

Гелена Волінська-Брус (пол. Helena Wolińska-Brus, уроджена Файга Міндля Данеляк, пол. Fajga Mindla Danielak[1]; 27 лютого 1919 року, Варшава — 27 листопада 2008 року, Оксфорд) — польський прокурор у показових процесах, на яких часто виносилися смертні вироки.

Гелена Воліньська-Брус
пол. Helena Wolińska-Brus
Ім'я при народженніпол. Fajga Mindla Danielak
Народилася27 лютого 1919(1919-02-27)
Варшава, Польська Республіка
Померла27 листопада 2008(2008-11-27) (89 років)
Оксфорд, Південно-Східна Англія, Англія, Велика Британія
ПохованняWolvercote Cemeteryd
Країна Республіка Польща
Діяльністьвійськовослужбовиця, прокурорка
Alma materFaculty of Law and Administration, University of Warsawd
Знання мовпольська
ПартіяПольська об'єднана робітнича партія
У шлюбі зВлодзимеж Брус і Францишек Юзвяк
Нагороди
золотий хрест Заслуги Командорський хрест ордена Відродження Польщі Лицарський Хрест ордена Відродження Польщі

Біографія

ред.

Ранні роки

ред.

Народилася в єврейській родині у Варшаві (ім'я при народженні — Файга Міндля Данеляк, пол. Fajga Mindla Danielak). В 1936 році вступила до лав комуністичної молодіжної організації (пол. Komunistyczny Związek Młodzieży Polskiej, KZPM). Перед початком війни вступила на юридичний факультет Варшавського університету[прим. 1].

Участь в опорі

ред.

Під час німецької окупації, втікши з варшавського гетто, вступила до лав комуністичної Народної гвардії (пол. Gwardia Ludowa, GL) (вересень 1942). Перебувала в рядах GL і потім Народної Армії (пол. Armia Ludowa, AL) до липня 1944[прим. 2]. Керувала канцелярією головного штабу AL.

Служба в післявоєнний період

ред.

З серпня 1944 р. по березень 1949 була начальником відділу кадрів головного управління Народної міліції Польщі. З квітня 1949 по вересень 1954 року служила в Головній військовій прокуратурі в чині підполковника, активно брала участь у показових процесах у повоєнній Польщі в якості прокурора. Брала участь у арештах і стратах учасників польської підпільної держави; у тому числі відправила на страту бригадного генерала Армії Крайової, відомого лідера польського опору Августа Фільдорфа. У 1956 році державна комісія з десталінізації дійшла до висновку про те, що Воліньська-Брус проводила тенденційні розслідування і брала участь в інсценованих процесах, на яких часто виносилися смертні вироки. Під час політичної кризи 1968 року разом з першим чоловіком виїхала до Великої Британії, де отримала громадянство.

Після краху комуністичного режиму, в період з 1989 по 2008 рік, польський уряд тричі безуспішно звертався до британських властей з клопотаннями про екстрадицію Воліньської. Офіційні звинувачення були висунуті польським Інститутом національної пам'яті[2].

Особисте життя

ред.

Перший чоловік — вчений-економіст Влодзимеж Брус (уроджений Беньямін Зільберберг). Разлучилась з чоловіком під час німецької окупації, втікши з варшавського гетто. У 1942 році, вважаючи, що її чоловік мертвий, вийшла заміж за командира Народної гвардії Францишека Юзвяка, пізніше — керівного функціонера Польської об'єднаної робочої партії. У 1956 році розлучилася з Юзвяком і повернулася до Бруса.

У мистецтві

ред.

Стала прототипом одного з персонажів польського кінофільму «Іда» (2013). Фільм був відзначений премією «Оскар» Американської академії кіномистецтв у номінації «найкращий фільм іноземною мовою» 2014 р.[3].

См. також

ред.

Коментарі

ред.
  1. Закінчила університет у 1948 році.
  2. Військова організация Польської робітничої партії, яка діяла в 1944—1945 рр. на окупованих Німеччиною польських теренах.

Примітки

ред.
  1. W. Brytania: zmarła stalinowska prokurator Helena Wolińska, której ekstradycji domagał się od lat polski sąd. Архів оригіналу за 9 лютого 2015. Процитовано 25 травня 2018.
  2. Investigation against Ms. Helena Wolińska-Brus. [Архівовано 12 лютого 2012 у Wayback Machine.] Institute of National Remembrance (англ.)
  3. «„Оскар“ за иностранный фильм — у „Иды“, а не „Левиафана“». Архів оригіналу за 26 лютого 2015. Процитовано 25 травня 2018.

Література

ред.
  • Aldona Zaorska. Sąsiedzi. Najbardziej okrutni oprawcy polskich patriotów. — Warszawa 2012. — ISBN 978-83-932704-4-6.

Посилання

ред.