Гебефренія

форма шизофренії

Гебефрéнія (дав.-гр. ἥβη — юність, статеве дозрівання, дав.-гр. φρήν — розум, душевне, психічне захворювання) — один із підтипів шизофренії, який проявляється в безглуздій поведінці, розірваності мислення і химерній мові. Вчинки хворих відрізняються придуркуватістю, театральною манірністю; можливі галюцинації. Поєднання в поведінці хворих карикатурної вишуканості з дурнуватою веселістю — одна з найхарактерніших рис гебефренії.

Гебефренія
Спеціальність психіатрія і клінічна психологія
Ведення психотерапія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 F20.1
МКХ-9 295.1
MeSH D012562

Розвивається в дитячому і підлітковому віці, але можливі і дорослі форми.[1]

В американському діагностичному та статистичному посібнику по психічним розладам (DSM-III, DSM-III-R, DSM-IV і DSM-IV-TR) носить назву «шизофренія дезорганізованого типу» (дезорганізована шизофренія).

Історія ред.

Вперше монографія з описом «гебефренічної парафренії» була описана в 1871 році учнем Карла Людвіга Кальбаума Евальдом Геккером (англ.), але видана була лише в 1985 році французькою мовою. В даній роботі це порушення описувалося наступним чином:

Виникнення в період настання статевої зрілості... Швидкий перехід в стан психічної слабкості і гостра форма кінцевої тупості, ознаки якої можна було розпізнати на перших стадіях захворювання

В 1893 році Е. Крепелін визначає ідентичність «гебефренної парафренії», яка була описана Геккером і «démence précoce» Б. Мореля. В цей час вперше в літературі з'являється термін «demetia praecox», але відноситься лише до гебефренії. Лише в 1898 році на Гейдельбергському конгресі dementia praecox була визнана Крепеліним, як група з трьох послаблюючих розум ендогенних процесів (в кататонічній, параноїдній і гебефренічній формах).[2]

Це психічне порушення було названо в честь Геби, богині юності в давньогрецькій міфології. В американському діагностичному і статистичному посібнику з психічних розладів другого видання (DSM-II) була категорія «шизофренія гебефренічного типу». В DSM-III вона була перейменована в шизофренію дезорганізованого типу. При цьому ніяких пояснень такого перейменування не було.[3]

Опис ред.

Існує 3 найбільш характерні риси цього психічного розладу.[4] Вони проявляються в:

  1. Виражена згладженність і неадекватність емоцій протягом тривалого часу.
  2. Нецілеспрямована поведінка, яку можна охаректиризувати як дурашливість.
  3. Розірванність мови, що свідчить про порушення мислення.

Дебют захворювання відбувається в 15-25 років.[5] Захворювання характеризується дурашливістю, неадекватно підвищенним настроєм, манерністю і маячними ідеями.

Можуть виникати епізоди злобного збудження, які призводять до агресивної поведінки. Іноді виникають іпохондричні скарги.

Від звичайного інфантилізму відрізняється безглуздою і непристойною поведінкою, беззмістовністю настрою і необґрунтованістю вчинків.

Аффект неадекватний і неглибокий.

Можуть бути присутні марення і галюцинації, але вони не повинні бути домінуючими в клінічній картині.[6] Можливі симптоми метафізичної інтоксикації: поверхневе захоплення релігією, теоретичними науками (наприклад, філософією) і іншими абстрактними теоріями.[5]

З прогресуванням захворювання поведінка таких хворих стає безцільною і безглуздою, оскільки втрачаються цілі та потяги.[5]

Примітки ред.

  1. Чуприков А.П., Педак А.А., Линев О.М. (1999). Шизофрения. Клиника, диагностика, лечение. (Російська). с. 34–36. 
  2. Кронфельд, Артур (1936). Сучасні проблеми вчення про шизофренію. Москва. 
  3. Garrabé J. (1992). Histoire de la schizophrénie. Paris: Seghers. с. 329. ISBN 2232103897. 
  4. Гебефреническая шизофрения или гебефрения. Популярная психиатрия (Російська). Архів оригіналу за 3 квітня 2017. 
  5. а б в Классификация психических и поведенческих расстройств: Клиническое описание и указания по диагностике. (Россійська). Киев: Сфера. 2005. с. С. 91—92. ISBN 966-8782-08-9. 
  6. Психиатрия: национальное руководство (Російська). Москва: ГЭОТАР-Медиа. 2011. с. С. 449. ISBN 978-5-9704-2030-0.