Гафт Олександр Михайлович
Олександр Михайлович Гафт (1 жовтня 1907, Ромни, Російська імперія — не раніше 1954, СРСР) — радянський оператор ігрового та документального кіно, фронтовий кінооператор у роки німецько-радянської війни.
| Гафт Олександр Михайлович | |||
|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Олександр Михайлович Гафт | ||
| Дата народження | 1 жовтня 1907 | ||
| Місце народження |
м. Ромни, Роменський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія | ||
| Дата смерті | не раніше грудня 1954 року | ||
| Місце смерті | невідомо | ||
| Громадянство |
 Російська імперія.svg){kind=small} Українська СРР СРСР | ||
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії (1935) | ||
| Професія | кінооператор | ||
| Кар'єра | 1932—1954 | ||
| Напрям |
ігрове кіно документальне кіно | ||
| Заклад | Таджикфільм, Мосфільм, Туркменфільм, Союздитфільм[d], Центральна студія документальних фільмівd і Мосфільм | ||
| Нагороди |
| ||
| IMDb | ID 1463470 | ||
Життєпис ред.
Народився 1907 року в Ромнах Полтавської губернії (з 1939 року — Сумської області) в єврейській сім'ї [1] . У період 1922—1930 років працював кіномеханіком у Центральному клубі хіміків у Києві . З березня 1932 року — на кінофабриці «Таджиккіно» у Сталінабаді . У 1933—1936 роках — на Московській фабриці «Росфільм» (кіностудія «Мосфільм» — з 1936 року), де як асистент оператора брав участь у створенні фільму «Пампушка» (1934) та інших. Паралельно, до 1935 року, навчався на операторському факультеті Вищого державного інституту кінематографії[2].
З 1937 по 1939 рік працював на «Ашхабадській студії художніх і хронікально-документальних фільмів», де дебютував як оператор-постановник, у 1940—1941 роках — на «Союздитфільмі» [3] .
З початку німецько-радянської війни призваний до лав Червоної армії у званні старший технік-лейтенант[4], з червня 1942 року — оператор в кіногрупі Брянського фронту [5] (Орловська стратегічна наступальна операція «Кутузов») [6] .
З вересня 1943 року перебував у кіногрупі 2-го Прибалтійського фронту [5][7], де було знято: «Переслідування Невельського угруповання німців», «Старорусько-Новоржевська операція», «Режицько-Двінська операція», «Мадонська операція»)[8] . Крім фільмів, є автором сюжетів для кіноперіодики «Союзкіножурнал» [5] [9].
У 1943 році в період літнього наступу наших військ у районі Орла — Мценська перебував у складі бойових порядків наступаючих частин і зняв ряд бойових визначних епізодів звільнення цих міст.
За ряд бойових зйомок наступальних операцій та звільнення міст представлений до державної нагороди. З характеристики безпосереднього начальника Гафта по Брянському та 2-му Прибалтійському фронтам:
Тов. Гафт — кваліфікований кінооператор та культурний офіцер.
Матеріал, знятий ним, відрізняється гарними фотографічними якостями та виконанням.— Начальник киногруппы 2-го Прибалтийского фронта капитан Р. Гиков. 28 лютого 1945 року.[1]
З вересня 1944 року — оператор кіногрупи 2-го Білоруського фронту . У період із серпня 1945 до жовтня 1945 року перебував у Північній групі військ у Польщі [5] .
З травня 1947 року знову повернувся до кіностудії «Мосфільм», де працював другим оператором на фільмах «Російське питання» (1947), «Секретна місія» (1950) та інших. З грудня 1954 року звільнений зі студії «за станом здоров'я» (через втрату працездатності) [5] .
Фільмографія ред.
- 1937 — Два брата
- 1943 — Орловська битва (у співавторстві)
- 1943 — Орловський плацдарм (у співавторстві)[11]
- 1944 — Битва за Прибалтику (не завершён; у співавторстві)[12]
- 1944 — Восьмий удар (у співавторстві)
- 1945 — Берлінська конференція (у співавторстві)
- 1945 — У лігві звіра (фронтовий спецвипуск № 4) (у співавторстві)
- 1945 — У Померанії (фронтовий спецвипуск № 5) (у співавторстві)
- 1945 — Парад Перемоги (ч/б варіант; у співавторстві)
Нагороди ред.
- орден Червоної Зірки (15 жовтня 1944) ;
- медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)[8] ;
- медалі СРСР [5] .
Примітки ред.
- ↑ а б Фомин В. И., 2018, с. 686.
- ↑ Дерябин А. С., 2016, с. 175.
- ↑ Дерябин А. С., 2016, с. 175—176.
- ↑ Гафт Александр Михайлович / Документ в учётной картотеке. Память народа (рос.). Архів оригіналу за 28 липня 2022. Процитовано 24 липня 2022.
- ↑ а б в г д е Дерябин А. С., 2016, с. 176.
- ↑ Кондратенко А. И., 2019, с. 45.
- ↑ На латвийской земле // Их оружие — кинокамера // Сборник статей / Составители: В. И. Желтов, А. А. Лебедев. — [[{{{1}}} (станція метро)|{{{1}}}]] : Искусство, 1970. — С. 217.
- ↑ а б Александр Гафт / ассистент оператора, оператор. Музей ЦСДФ (рос.). Архів оригіналу за 23 липня 2022. Процитовано 24 липня 2022.
- ↑ Кондратенко А. И., 2019, с. 38, 56.
- ↑ Гафт Александр Михайлович / Орден Красной Звезды Наградной документ. Память народа (рос.). Архів оригіналу за 23 липня 2022. Процитовано 24 липня 2022.
- ↑ Орловский плацдарм (1943). Киноархив net-film (рос.). Архів оригіналу за 23 липня 2022. Процитовано 24 липня 2022.
- ↑ «Советизация» рижских киностудии: дилеммы кадровой политики в сфере киноискусства (1944—1949) // Пережить войну. Киноиндустрия в СССР, 1939—1949 годы / отв. науч. ред.: В. Вуазен, В. Познер, И. Чернева ; пер. с франц. и ред. И. Черневой, М. Майзульса. — [[{{{1}}} (станція метро)|{{{1}}}]] : Политическая энциклопедия, 2018. — С. 159. — (История сталинизма) — 1000 прим. — ISBN 978-5-8243-2230-9.
Література ред.
- Дерябин А. С. Создатели фронтовой кинолетописи. Биофильмографический справочник. — Москва : Госфильмофонд, 2016. — 1032 с. — 500 прим. — ISBN 978-5-905352-09-6.
- Фомин В. И. Плачьте, но снимайте! Советская фронтовая кинохроника 1941–1945 гг. — Москва : Киновек, 2018. — 960 с. — 400 прим. — ISBN 5-905352-20-1.
- Кондратенко А. И. Фронтовая кинохроника // на документальном экране / Монография. — Орёл : Картуш, 2019. — 128 с. — ISBN 978-5-9708-0795-8.
Посилання ред.
- Гафт Александр Михайлович. Портал «Дорога памяти» (рос.). Процитовано 28 липня 2022.