Ганушевський Богдан Михайлович
о. Богда́н Гануше́вський, або Богда́н Миха́йлович Гануше́вський (*18 серпня 1912, Львів, Австро-Угорщина — †6 липня, 2001, Нью-Вестмінстер, Канада) — священник УГКЦ, український суспільно-політичний та громадсько-культурний діяч.
| о. Богдан Ганушевський | |
|---|---|
| Народився |
18 серпня 1912 Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина |
| Помер |
6 липня 2001 (88 років) Нью-Вестмінстер, Метро-Ванкувер, Британська Колумбія, Канада |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина →  ЗУНР →  Польща → .svg){kind=small} Канада |
| Національність | українець |
| Відомий завдяки | священник, політичний та громадський діяч |
| Alma mater | Львівська академічна гімназія, Станиславівська українська гімназія, Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка і Львівська духовна семінарія Святого Духа |
| Партія | ОУН |
| Батько | Ганушевський Михайло Михайлович |
Життєпис ред.
Народився 1912 року у священицькій родині отця Михайла Ганушевського[1]. Середню освіту розпочав здобувати у Львівській академічній гімназії, а продовжив (з 1927 року) — в Станиславівській українській гімназії. У шкільні роки став пластуном 46-го куреня ім. князя Святослава Завойовника у селі Павелче. Надалі активно долучився до якомога ширшого розвитку пластового руху не тільки на Станиславівщині, але й на Львівщині.
Наприкінці 1930 року вступив до ОУН. Був членом проводу груп Юнацтва та військового реферату цієї організації. В 30-х роках за націоналістичну діяльність тричі заарештовувався польською владою[2].
Брав активну участь в громадсько-культурній роботі серед українського населення Галичини. Зокрема, займався організацією відділів спортивно-гімнастичного товариства «Сокіл» у селах Станиславівського повіту, керував сільським хором села Микитинці при читальні «Просвіти» та театральним гуртком в Угорниках. Був серед засновників аматорських драмгуртків, читальні «Просвіти» та відділень товариства «Луг» у населених пунктах Пустомити та Лісневичі на Львівщині.
Через часті політичні переслідування покинув навчання в Станиславівській гімназії та невдовзі вступив до Львівської Малої духовної семінарії. Одночасно здобував музичну освіту в інституті ім. Лисенка (отримав там навички диригентства та гри на струнних інструментах). У 1935 році поступив до Львівської богословської академії.
Після радянської анексії західноукраїнських земель протягом 1939—1941 років мешкав разом з родиною на Лемківщині, де займався організацією культурно-освітніх і спортивних гуртків. У 1942 році рукоположенний на священника[2].
Наприкінці Другої світової війни виїхав до Австрії, а звідти перебрався до німецького Реґенсбурґа. На новому місці активно включився у громадську роботу: очолив Допомоговий Комітет для українських утікачів у таборі переміщених осіб, заснував дві церковні громади, «Пласт», початкові й середні школи, ремісничі майстерні.
У 1949 році емігрував до Канади. Служив у провінціях Альберта й Британська Колумбія та одночасно займався громадською діяльністю: організовував школи українознавства, хори, драматичні гуртки та кооперативи, доклався до побудови п'ятьох греко-католицьких храмів, опікувався пластовим рухом (був головою Міжнародної Скаутської Ради). За невтомну духовну працю отримав високі церковні відзнаки: звання декана, почесного крилошанина, митрата-пресвітера і генерального вікарія єпархії[1].
Примітки ред.
- ↑ а б Ганушевський Богдан-Михайло / о. А. Баб’як // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. Процитовано 19 липня 2023.
- ↑ а б Арсенич Петро. Священича родина Ганушевських – взірець служіння Церкві і народові. Івано-Франківська обласна організація Національної Спілки Краєзнавців України. Процитовано 19 липня 2023.
Джерела ред.
- Гандзюк Р. Угорники. Нарис з історії села від найдавніших часів до сьогодення. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2007. — С. 95-125.
