Ганс фон Пехман
Ганс фон Пехман (нім. Hans von Pechmann; 1 квітня 1850 — 19 квітня 1902) — німецький хімік, відомий відкриттям діазометану в 1894 році[2][3], конденсації Пехмана[4][5] та синтезу піразолу Пехмана.[6]
| Ганс фон Пехман | |
|---|---|
| нім. Hans von Pechmann | |
 | |
| Народився |
1 квітня 1850 Нюрнберг, Середня Франконія, Баварія |
| Помер |
19 квітня 1902 (52 роки) Тюбінген, Німеччина ·отруєння |
| Місце проживання | Королівство Баварія |
| Країна |
.svg){kind=small} Королівство Баварія |
| Діяльність | хімік, викладач університету |
| Alma mater | Грайфсвальдський університет |
| Галузь | органічна хімія[1], поліетилен[1] і chemical analysisd[1] |
| Заклад |
Тюбінгенський університет Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана |
| Науковий керівник | Генріх Лімпріхтd |
| Аспіранти, докторанти | Невіл Сіджвікd |
| Членство | Леопольдина |
 Ганс фон Пехман у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Народився в Нюрнберзі. Вивчав хімію у Мюнхенському університеті, потім перейшов на навчання у Генріха Лімпріхта в університеті Грайфсвальда.[7] У 1888 році його було обрано до Леопольдини.[8]
Був викладачем у Мюнхенському університеті до 1895 року. Пізніше працював викладачем у Тюбінгенському університеті до 1902 року. Тут він підтримував тісні дружні та професійні зв'язки з Едуардом Бухнером.
Був першим, хто приготував 1,2-дикетони (наприклад, діацетил), ацетондикарбонову кислоту, метилгліоксаль та дифенілтрикетон; встановив симетричну структуру антрахінону.
Фон Пехман також випадково виготовив перший приклад твердого поліетилену у 1898 р. шляхом розкладання діазометану.
Фон Пехман страждав від сильних болів внаслідок хвороби нервів[9] і покінчив життя самогубством, прийнявши ціанід, у віці 52 років[10]
Примітки ред.
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ H. von Pechmann (1894). Ueber Diazomethan. Berichte der deutschen chemischen Gesellschaft. 27 (2): 1888—1891. doi:10.1002/cber.189402702141. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
- ↑ H. von Pechmann (1895). Ueber Diazomethan. Berichte der deutschen chemischen Gesellschaft. 28 (1): 855—861. doi:10.1002/cber.189502801189. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
- ↑ H. von Pechmann, Carl Duisberg (1883). Ueber die Verbindungen der Phenole mit Acetessigäther. Berichte der deutschen chemischen Gesellschaft. 16 (1): 2119—2128. doi:10.1002/cber.188301602117. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
- ↑ H. von Pechmann (1884). Neue Bildungsweise der Cumarine. Synthese des Daphnetins. Berichte der deutschen chemischen Gesellschaft. 17 (1): 929—936. doi:10.1002/cber.188401701248. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
- ↑ H. von Pechmann (1898). Pyrazol aus Acetylen und Diazomethan. Berichte der deutschen chemischen Gesellschaft. 31 (3): 2950—2951. doi:10.1002/cber.18980310363. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
- ↑ Fieser, Louis F.; Hensel, Hans Ruprecht (1968). Organische Chemie (вид. 2. verb. Aufl). Weinheim: Verlag Chemie. ISBN 3-527-25075-1. OCLC 69403307.
- ↑ Mitglieder. Nationale Akademie der Wissenschaften Leopoldina (нім.). Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
- ↑ Trommsdorff, Ernst (1976). Dr. Otto Röhm, Chemiker und Unternehmer (вид. 1. Aufl). Düsseldorf: Econ Verlag. ISBN 3-430-19130-0. OCLC 60604421.
- ↑ Koenigs, Wilhelm (1903). Hans von Pechmann. Berichte der Deutschen Chemischen Gesellschaft. 36 (4): 4417—4511. doi:10.1002/cber.190303604134. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 7 березня 2021.