Відкрити головне меню

Ганс Аумаєр (нім. Hans Aumeier; 20 серпня 1906, Амберг, Німецька імперія28 січня 1948, Краків, ПНР) - штурмбаннфюрер СС, службовець різноманітних концтаборів.

Ганс Аумаєр
Hans Aumeier
Aumeier, Hans.jpg
Народився 20 серпня 1906(1906-08-20)
Амберг, Верхній Пфальц, Баварія, Німецька імперія
Помер 28 січня 1948(1948-01-28) (41 рік)
Краків, Польща
·повішення
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany (1935–1945).svg Німеччина
Діяльність мучитель, concentration camp overseer, політик
Учасник Друга світова війна
Членство СА і СС
Посада Штурмбаннфюрер
Військове звання Штурмбаннфюрер
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Конфесія зречення католицтва[d]
Нагороди
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»

Зміст

БіографіяРедагувати

Ганс Аумаєр народився 20 серпня 1906 року в місті Амберзі. Закінчив місцеву початкову школу. Вступив до університету, де провчився лише три роки в бакалавраті. Був змушений покинути навчання і піти працювати токарем на завод по виробництву гвинтівок, де працював його батько. У 1923 році він покинув завод в Амберзі і перейшов на роботу на більший завод в Мюнхені. У 1925 році кинув роботу і спробував вступити на службу в рейхсвер, але отримав відмову. Не зміг повернутися на свою стару роботу. Нетривалий час підробляв на заводах з виробництва зброї в Берліні, Бремені та Кельні поки, зрештою, не став безробітним. У період з 1926 по 1929 рік був різноробочим в різних галузях.

У 1929 році Аумаєр вступив у НСДАП (квиток № 164 755) і був прийнятий до лав СА і призначений на посаду водія при штаб-квартирі СА в Берліні. У 1931 році був переведений до складу СС (квиток № 2 700) і призначений водієм при штабі рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера.

У 1934 році був відряджений до концтабору Дахау, де служив до 1937 року. Після цього був направлений в концтабір Ліхтенбург і після нетривалого часу в концтабір Флоссенбюрг, де ніс службу з 1938 по 1942 рік. 1 лютого 1942 року був переведений в концтабір Аушвіц на посаду начальника III відділу головного корпусу Аушвіц I, де залишався до 16 серпня 1943 року. Саме в цей час концтабір Аушвіц заробив репутацію місця з найбільш жорстоким поводженням із ув'язненими. 19 березня 1942 року за наказом Аумаєра біля стіни страти були розстріляні 144 жінки. 27 травня 1942 року він керував аналогічним розстрілом 168 ув'язнених.

У період з травня по червень 1943 року було викликано обергруппенфюрером СС Фрідріхом Єккельном для проходження служби в будівельній бригаді СС 5-го танкового корпусу. Це підрозділ відповідав за будівництво укріплень в районі Оранієнбаум-Ленінград під керівництвом Організації Тодта. Аумаєру було доручено командування будівельним підрозділом з 7 тисяч ув'язнених-євреїв для виконання завдання з будівництва концтабору Вайвара для естонських євреїв. З моменту закінчення будівництва та по серпень 1944 року обіймав посаду коменданта концтабору. У жовтні 1944 року незадовго до капітуляції Риги Аумаєр попросив дозволу у генерала Ріхарда Глюкса про переведення в концтабір Дахау, а також відвідати сім'ю. Ця відпустка був обумовлена тим, що Аумайер заніс інфекцію в око. Вимушена госпіталізація тривала до січня 1945 року. Після виписки йому було наказано відправитися в Норвегію, щоб зайняти посаду командувача концтабором Мейсен неподалік від Осло. 22 січня він прибув в Осло, зустрівся зі штурмбанфюррером СС Максом Паулі, від якого отримав наказ взяти командування над трьома тисячами ув'язнених. 7 травня 1945 році Аумаєр власноруч відкрив ворота концтабору і дозволив ув'язненим вийти на свободу.

У червні 1945 року він був заарештований в Тернмоені під час спецоперації із захоплення, що була проведена британською спецслужбою МІ-6. Під час затримання Аумаєр знаходився в своїй формі і назвав справжнє ім'я, посаду та звання. У серпні 1945 року був переданий співробітникам американської спецслужби, що розміщувалися в норвезькій фортеці Акерсгус. У 1946 році він був екстрадований до Польщі, щоб постати перед судом як один з військових злочинців, які працювали в Аушвіці. Судовий розгляд тривав з 25 листопада до 16 грудня 1947 року. У своєму останньому слові заявив, що якщо він буде визнаний винним і засуджений до смертної кари, то він помре «цапом-відбувайлом для Німеччини». 22 грудня 1947 був засуджений до смертної кари і повішений 28 січня 1948 року в тюрмі Монтелюпіх в Кракові.

Нагороди[1]Редагувати

ДжерелаРедагувати

  • Rawson A. Auschwitz: The Nazi Solution. — Pen and Sword, 2015. — С. 48—49. — 138 с. — ISBN 9781473827981.
  • Weiss-Wendt A. On the Margins: About the History of Jews in Estonia. — Central European University Press, 2017. — С. 208. — 333 с. — ISBN 9789633861653.
  • Hans Aumeier - Commission on Assisted Dying (англ.), Commission on Assisted Dying (21 февраля 2017). Проверено 9 января 2018.
  • Van Pelt, R. J. The Case for Auschwitz: Evidence from the Irving Trial. — Indiana University Press, 2016. — С. 230. — 593 с. — ISBN 9780253028846.

ПриміткиРедагувати

  1. Aumeier, Hans - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Процитовано 2018-12-31.