Вікіпедія

Ганс Альберт Ейнштейн

Ганс Альбе́рт Ейнште́йн (також Ганс Альберт Айнштайн, ; 14 травня 1904 — 26 липня 1973) — швейцарсько-американський інженер та педагог, друга дитина і перший син фізиків Альберта Ейнштейна та Мілеви Марич.[9] Він працював професором гідротехніки в Університеті Каліфорнії в Берклі.[10][11]

Ганс Альберт Ейнштейн
Hans Albert Einstein
Народився 14 травня 1904(1904-05-14)[1]
Берн, Швейцарія[3]
Помер 26 липня 1973(1973-07-26)[1][2] (69 років)
Вудс-Гоул, Барнстейбл, Массачусетс, США[4][5]
·серцева недостатність
Поховання Вудс-Гоул
Країна  США[6]
 Швейцарія
Місце проживання Швейцарія
Німеччина
США
Сміхов[7]
Діяльність інженер, педагог, фізик
Alma mater Федеральна вища технічна школа Цюриха (1936)
Науковий керівник Дьордь Пойа
Вчителі Eugen Meyer-Peterd[8]
Знання мов німецька і англійська
Заклад Університет Каліфорнії (Берклі)
Конфесія юдаїзм[7]
Рід Einstein familyd
Батько Альберт Ейнштейн[7]
Мати Мілева Марич[7]
Брати, сестри Eduard Einsteind і Lieserl (Einstein)d
У шлюбі з Елізабет Робоз Ейнштейн
Діти Bernhard Caesar Einsteind і Evelyn Einsteind
Вага 88 кг
Зріст 173 см
Нагороди
Сайт einstein-website.de

Ейнштейн був широко визнаний за свої дослідження у сфері транспортування відкладень.[12] Для відзначення його видатних досягнень в гідротехніці Американське товариство інженерів-будівельників (англ. American Society of Civil Engineers) заснувало «Премію Ганса Альберта Ейнштейна» в 1988 році, яка щорічно вручається тим, хто зробив значний внесок у цю галузь.[9][13][14]

Ранні роки ред.

Ганс Альберт Ейнштейн народився 14 травня 1904 року в Берні, Швейцарія, де його батько, Альберт Ейнштейн, працював клерком в Швейцарському федеральному інституті інтелектуальної власності (нім. Eidgenössisches Institut für Geistiges Eigentum). Батько був німецько-єврейського походження, а мати, Мілева Марич — сербка. Його молодший брат, Едуард Ейнштейн, народився в 1910 році і помер у 1965. У 1913 році Ганс і Едуард були хрещені в православній церкві святого Миколая в Новому Саду.[15] Доля їхньої старшої сестри, Лізерл Ейнштейн, першої дитини Альберта Ейнштайна та Мілеви Марич, невідома, хоча є припущення, що вона померла від скарлатини в 1903 році.[16] Батьки розлучилися у 1919 році після п'яти років життя окремо.[16]

Кар'єра ред.

У 1922 році Ганс пішов по стопах батьків і вступив до Федеральної вищої технічної школи Цюриха (ETH), де вивчав будівництво, закінчивши навчання у 1926 році.[17][9] Від 1926 до 1930 року він працював у компанії Klönne, що спеціалізувалась на будівельній сталі у Дортмунді, Німеччина.[17][18] З 1931 до 1938 року він працював дослідником у новоствореній Лабораторії гідравліки та ґрунтової механіки (VAWE) в ЕТН Цюриху. Там, у 1936 році, Ганс Альберт захистив докторську дисертацію з технічних наук «Der Geschiebetrieb als Wahrscheinlichkeitsproblem», яка вважається основоположною роботою у сфері транспортування відкладень.[9][19]

Батько Ганса, Альберт, покинув Німеччину у 1933 році, щоб уникнути переслідування євреїв нацистським урядом. Слухаючи поради батька, Ганс емігрував зі Швейцарії до Грінвілла, Південна Кароліна, у 1938 році. Він працював у Міністерстві сільського господарства США, досліджуючи транспортування відкладень з 1938 по 1943 рік. Він продовжив працювати для Міністерства сільського господарства у Каліфорнійському технологічному інституті з 1943 року. У 1947 році він отримав посаду доцента гідравлічної інженерії в Університеті Каліфорнії в Берклі. Він став повноправним професором, а пізніше професором емеритом. Айнштайн подорожував світом, беручи участь у конференціях з гідротехніки. Він був на симпозіумі у Вудс Гол в Массачусетсі, коли знепритомнів і помер від серцевої недостатності 26 липня 1973 року.[20]

Ейнштейн здобув Грант Ґуґґенгайма (1953), наукові нагороди Американського товариства інженерів-будівельників (1959 і 1960), премії Каліфорнійського університету в Берклі (1971), почесної грамоти Міністерства сільського господарства США (1971), а також почесної грамоти Американського товариства інженерів-механіків за більш ніж 20-річну віддану і видатну роботу в журналі Applied Mechanics Reviews (1972).[21]

Ганс також був прийнятий у членство Pi Tau Sigma у грудні 1949 року з почесним званням. У 1958 році він був головним почесним гостем на відкритті нової будівлі, в якій розміщений Інститут фізики імені Альберта Айнштайна, в Техніоні.[22]

Його роботи зберігаються у Колекції та архіві водних ресурсів Каліфорнійського університету, бібліотеках Ріверсайду[23] та у спеціальних колекціях і архівах бібліотек Університету Айови.[24]

 
Надгробок Ганса Альберта Айнштайна у Вудс Гол, Массачусетс, на цвинтарі селища Вудс Гол. На ньому написано слова: «Життя присвячене його студентам — дослідження, музика та природа».

Особисте життя ред.

У 1927 році Ганс Альберт Ейнштейн одружився з Фріді Кнехт. У них було четверо дітей:[9][17]

  • Бернгард Цезар Ейнштейн (10 липня 1930 — 30 вересня 2008)[25], був фізиком та інженером.
  • Клаус Мартін Ейнштейн (1932—1939)[26], помер у віці шести років від дифтерії.[27]
  • Девід Ейнштейн (жовтень — листопад 1939)[28], помер у віці одного місяця.
  • Евелін Ейнштейн (28 березня 1941 — 13 квітня 2011), усиновлена.[29]

Кнехт померла у 1958 році, і наступного року Ганс Альберт одружився з нейрохіміком Елізабет Робоз (1904—1995).[9]

Айнштайн був запальним яхтсменом, часто виходив з колегами та родиною на прогулянки по затоці Сан-Франциско. Під час своїх численних виїздів та наукових екскурсій він зробив тисячі знімків, багато з яких сам обробляв і презентував у вигляді слайд-шоу. Також він любив музику, що вказано на його надгробку, грав на флейті та фортепіано.[30]

Примітки ред.

  1. ↑ а б в SNAC — 2010.
  2. ↑ а б https://www.nytimes.com/1973/07/27/archives/dr-hans-albert-einstein-dies-physicist-was-river-authority-overcame.html
  3. ↑ Thomas Fuchs, «Einstein, Hans Albert», dans Dictionnaire historique de la Suisse, Berne.
  4. ↑ http://www.geni.com/people/Hans-Albert-Einstein/6000000009494798754
  5. ↑ Alice Calaprice, Daniel Kennefick, Robert Schulmann, An Einstein Encyclopedia, Princeton University Press, 2015, ISBN 9781400873364, p. 57
  6. ↑ Thomas Fuchs, «Einstein, Hans Albert», dans Dictionnaire historique de la Suisse, Berne
  7. ↑ а б в г Digitalizované pobytové přihlášky pražského policejního ředitelství (konskripce) 1850-1914
  8. ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  9. ↑ а б в г д е Таємниця, трагедія та успіх: непроста доля дітей Альберта Ейнштейна. BBC News Україна (укр.). 27 березня 2021. Процитовано 9 січня 2024.
  10. ↑ Hans Albert Einstein. University of California In Memoriam. 12 лютого 2023. Архів оригіналу за 12 лютого 2023. Процитовано 9 січня 2024.
  11. ↑ Short life history: Hans Albert Einstein. einstein-website.de (англійською) . 26 січня 2021. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 9 січня 2024.
  12. ↑ University of California: In Memoriam, March 1976. texts.cdlib.org. Процитовано 9 січня 2024.
  13. ↑ Hans Albert Einstein Award | ASCE. American Society of Civil Engineers (англійською) . 19 січня 2021. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 9 січня 2024.
  14. ↑ Hans Albert Einstein Award | Past Award Winners. American Society of Civil Engineers. 9 жовтня 2020. Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 9 січня 2024.
  15. ↑ НОВОСАДСКИ ДОМ МИЛЕВЕ МАРИЋ – АЈНШТАЈН - Културни центар Новог Сада - Културни центар Новог Сада. www.kcns.org.rs (sr-RS) . 30 січня 2017. Процитовано 9 січня 2024.
  16. ↑ а б Smith, Dinitia (6 листопада 1996). Dark Side of Einstein Emerges in His Letters. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 9 січня 2024.
  17. ↑ а б в Historical dictionary of Switzerland | WorldCat.org. search.worldcat.org (англ.). Процитовано 9 січня 2024.
  18. ↑ Ettema, Robert; Mutel, Cornelia F. (29 травня 2014). Hans Albert Einstein: His Life as a Pioneering Engineer (англ.). Reston, VA: American Society of Civil Engineers. doi:10.1061/9780784413302. ISBN 978-0-7844-1330-2.
  19. ↑ R. Ettema and C. F. Mutel (2014). Hans Albert Einstein: His Life as a Pioneering Engineer. Reston, VA: American Society of Civil Engineers Press. с. 298. ISBN 978-0-7844-7829-5. Accessed August 31, 2016.
  20. ↑ Short life history: Hans Albert Einstein. einstein-website.de (англійською) . 21 лютого 2022. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 9 січня 2024.
  21. ↑ Johnson, J. W.; Todd, D. K.; Wiegel, R. L. (24 липня 2020). Inventory of the Hans Albert Einstein Papers, 1937-1972. Online Archive of California. Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 9 січня 2024.
  22. ↑ Churchill Auditorium, Einstein Institute Opened at Haifa Technion. Jewish Telegraphic Agency (амер.). 20 березня 2015. Процитовано 9 січня 2024.
  23. ↑ Inventory of the Hans Albert Einstein Papers, 1937-1972. Online Archive of California. 30 липня 2017. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 9 січня 2024.
  24. ↑ Einstein, Hans Albert - Finding aid for Hans Albert Einstein Papers. www.lib.uiowa.edu. Процитовано 9 січня 2024.
  25. ↑ Calaprice, Alice; Kennefick, Daniel; Schulmann, Robert (27 жовтня 2015). An Einstein Encyclopedia (англ.). Princeton University Press. ISBN 978-1-4008-7336-4.
  26. ↑ Calaprice, Alice; Kennefick, Daniel; Schulmann, Robert (27 жовтня 2015). An Einstein Encyclopedia (англ.). Princeton University Press. ISBN 978-1-4008-7336-4.
  27. ↑ Albert Einstein Writes His Son About Life's Hardships Following Death of his Grandson | Shapell Manuscript Foundation. web.archive.org. 10 травня 2015. Архів оригіналу за 10 травня 2015. Процитовано 9 січня 2024.
  28. ↑ Short life history: Hans Albert Einstein. web.archive.org. 30 липня 2019. Архів оригіналу за 30 липня 2019. Процитовано 9 січня 2024.
  29. ↑ Martin, Douglas (19 квітня 2011). Evelyn Einstein Dies at 70; Shaped by a Link to Fame. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 9 січня 2024.
  30. ↑ R. Ettema and C. F. Mutel (2014). Hans Albert Einstein: His Life as a Pioneering Engineer. с. 183. ISBN 978-0-7844-7829-5.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ганс_Альберт_Ейнштейн&oldid=41439660