Галиця (Дністровський район)
Га́лиця — село у Сокирянській міській громаді Дністровського району Чернівецької області України.
| село Галиця | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернівецька область |
| Район | Дністровський район |
| Громада | Сокирянська міська громада |
| Основні дані | |
| Населення | 121 |
| Поштовий індекс | 60234 |
| Телефонний код | +380 3739 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°35′11″ пн. ш. 27°19′28″ сх. д. / 48.58639° пн. ш. 27.32444° сх. д.Координати: 48°35′11″ пн. ш. 27°19′28″ сх. д. / 48.58639° пн. ш. 27.32444° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Михалкове |
| Карта | |
  Галиця | |
 Галиця | |
| Мапа | |
| |
Географія ред.
Галиця наддністрянське село розташоване за 15 кілометрів від Новодністровська на березі Дністра. Дивна за своєю красою місцевість у верхній частині стрімкого схилу правого берега Дністра, на висоті 120 метрів над рівнем Дністровського водосховища.
Клімат ред.
Галиця знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом.
Історія ред.
Ймовірно на території сучасного села був древній прикордонний пост Галицько-Волинського князівства.[1]
В 1981 році почалось заповнення басейну Дністра водою, яке тривало шість років, внаслідок цього затоплено долину річки Дністер та частину села Непоротове, а хутір Галиця був його частиною.
З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.
Населення ред.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 121 осіб.
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,35% |
| румунська | 0,83% |
| російська | 0,82% |
Свято-Миколаївський монастир ред.
У давню давнину в урочищі «Труфанова Криниця», неподалік від сучасного розташування монастиря, знаходилися капища язичників, що підтверджується археологічними знахідками, в тому числі – язичницькими амулетами.
У скелях над Дністром в ХІ-ХІІ століттях був утворений «Галицький скит». За давніми легендами, в його заснуванні у XI столітті брав участь Антоній Печерський – засновник Києво-Печерської Лаври. Перше письмове свідоцтво про монастир відноситься до середини ХІХ-го сторіччя
Пізніше сформований «Свято-Георгіївський монастир». Перейменований в 1820 році, коли у ніч на «Св. Миколая» у небі над монастирем утворився хрест із зірок.
У 70-х роках ХХ століття стався потужний землетрус в наслідок чого монастир був повністю зруйнованим стихійними силами. Монастир був відновлений завдяки двом братам-ченцям, які у січні 1999 року побували на хуторі та на руїнах монастиря провели першу службу.
У 2003 році збудовано нову церква преподобного Антонія Великого.[3]
Природа ред.
- Біля села розташований ландшафтний заказник «Галицька стінка».
Світлини ред.
-
Вулиця в селі -
Дорога в село Михалкове -
Вид на Галицький печерний монастир -
Вигляд з Галицького монастиря
Примітки ред.
Джерела ред.
- Кишинівські єпархальні відомості, 1898 [про монастир на хуторі Галиця]. — С. 509—510.
- Монастир на хуторі Галиця // Гусар Ю. С. Дністровий зорепад. Штрихи до енциклопедичного словника-довідника «Літературно-мистецька Сокирянщина» / Юхим Гусар.- Чернівці: ВІЦ «Місто», 2010.- С. 61-63.
- Мунтяну С. Шукайте — і знайдете, стукайте і відчинять вам… [єпро монастир на хуторі Галиця] / Сергій Мунтяну // Час-2000. — 2000.- 17 листопада (ч. 47).
- Нагірняк І. Криниця духовного православ'я [про Свято-Миколаївський печерний монастир на хуторі Галиця Сокирянського району] / Іван Нагірняк. — Чернівці: Видавничий дім «Букрек».
- Тищенко К. Попрацювали — для доброї справи. Монашецьке братство Галицького монастиря за минулих два тижні отримало велику допомогу в опорядкуванні та облаштуванні території навколо цієї святої обителі / Катерина Тищенко // Дністрові зорі. — 2008. — 26 липня (№ 30).- С. 3.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |