Галина Черни-Стефанська

Галина Черни-Стефаньска (Halina Czerny-Stefańska, 31 грудня 1922 — 1 липня 2001 там само) — польська піаністка, лауреат міжнародних конкурсів та державних нагород.

Галина Черни-Стефанська, 1959 р.
Надгробок у Кракові

Походила зі знатної родини. Народилась у Кракові. Вчилась у Альфреда Корто у Вищій Нормальній школі музики в Парижі, а потім у Збігнєва Джевецького в Краковській консерваторії][1], яку закінчила у 1950 році. Під час Другої світової війни переховувалася в родинному маєтку у селі Браніце (околиці Кракова).

Ще будучи студенткою, в 1949 році здобула першу премію на конкурсі піаністів імені Шопена (розділила разом з Беллою Давидович). Перемога на конкурсі відкрила Г. Черни-Стефанській дорогу до міжнародної кар'єри. Вона виступала в найпрестижніших концертних залах Європи, Японії, США, Південній Америці. Більш ніж 20 концертних турне піаністка здійснила в Радянському Союзі. Вона виступала у супроводі найвідоміших симфонічних оркестрів з такими диригентами як Зубін Мета, Георг Шолті, Вітольд Ровицький та інші. Її концертний репертуар включає твори від бароко до сучасної музики, але переважають твори Шопена.

У пізніші роки, Черни-Стефанську запрошували до журі міжнародних конкурсів, зокрема імені Чайковського (1970, 1974, 1978, 1986 і 1998) та Фредеріка Шопена (1980, 1985, 1990, 1995 і 2000). Також займалася викладацькою діяльністю, зокрема давала майстер-класи у ряді вищих музичних закладів Японії.

Піаністка також брала участь у суспільно-політичному житті Кракова. У 1976—1984 роках була міста Кракова, а з 1978—1985 рр членом Комітету з реставрації пам'яток Кракова. Вона була однією із засновників краківської галереї Кужніци (поряд з такими художниками, як Анджей Вайда). У 1981—1983 роках була членом Президії комітету організації Фронт народної єдності. Вона належала до невеликої групи художників, які демонстративно висловили підтримку владі в часи воєнного стану, за що була освистана на концерті 14 квітня 1982 у філармонії Кракова[2].

Була заміжньою за піаністом Людвіком Стефанським (Ludwik Stefański). Їх донька, Ельжбета Стефанська-Лукович (Elżbieta Stefańska-Łukowicz, нар. 1943) — клавесиністка і професор Краківської музичної академії. Похована разом із чоловіком у Кракові.

ПриміткиРедагувати

  1. Tadeusz Przybylski, Z dziejów nauczania muzyki w Krakowie od średniowiecza do czasów współczesnych. Kraków 1994. ISBN 83-7099-006-1, s. 247.
  2. Mirosław Lewandowski, Maciej Gawlikowski — «Gaz na ulicach», cz. 2., s. 47-48. ISBN978-83-927061-2-0

ЛітератураРедагувати

  • «Halina Czerny-Stefańska Epizody z życia chopinistki», Stanisław Dybowski. Wyd. 1. Warszawa, Selene, 2006.
  • «Słownik pianistów polskich», Stanisław Dybowski, Wyd. Warszawa, Selene, 2003.
  • «Halina Czerny-Stefańska» Kydryński Lucjan, Polskie Wydawnictwo Muzyczne, Kraków 1963
  • «Chopin towarzyszył mi od najmłodszych lat» — mówi Halina Czerny-Stefańska, «Polish Culture» 1999 nr 1, s. 43
  • Czerny-Stefańska Halina. w: Encyklopedia Muzyczna PWM, Parzyńska Teresa (część biograficzna pod red. Elżbiety Dziębowskiej), t. «cd», PWM, Kraków 1984
  • Czerny-Stefańska Halina. w: Encyklopedia Muzyczna PWM, Woźniakowska Anna (część biograficzna pod red. Elżbiety Dziębowskiej), t. «cd — suplement», PWM, Kraków 2001
  • Życiorys Haliny Czerny-Stefańskiej
  • Halina Czerny-Stefańska на сайті Culture.pl
  • Halina Czerny-Stefańska на сайті filmpolski.pl (пол.)
  • Halina Czerny-Stefańska, Narodowy Instytut Fryderyka Chopina [dostęp 31 grudnia 2011]
  • Halina Czerny-Stefańska, Polskie Centrum Informacji Muzycznej [dostęp 31 grudnia 2011]