Гайнц Бергер

Гайнц Артур Бергер (нім. Heinz Arthur Berger; 5 травня 1917, Бреслау — 19 жовтня 1996, Гюрт) — німецький офіцер зенітної артилерії, гауптман люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Гайнц Бергер
нім. Heinz Berger
Народився	5 травня 1917(1917-05-05) Бреслау, Сілезія, Королівство Пруссія, Німецький Райх
Помер	19 жовтня 1996(1996-10-19) (79 років) Гюрт, Райн-Ерфт, Кельн, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	Гауптман
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Нагрудний знак «За поранення» в чорному Золотий німецький хрест Нагрудний знак зенітної артилерії люфтваффе Нагрудний знак люфтваффе «За наземний бій»

Біографія

З 25 квітня по 24 жовтня 1937 року пройшов стажування в Імперській службі праці. 2 листопада 1937 року вступив у 20-й зенітний полк (Бреслау). В січні 1938 року переведений в 23-й зенітний полк (Мерзебург). З листопада 1938 року — заступник командира, потім командир розрахунку 6-ї батареї 13-го зенітного полку. З серпня 1939 року служив в 135-му, з січня 1940 року — 134-му резервному зенітному дивізіоні. Учасник Німецько-радянської війни, командир 2-ї батареї 411-го моторизованого зенітного полку у складі групи армій «Північ». Учасник боїв в Дем'янському котлі, де його батарея знищила 20 радянських танків, причому особисто Бергер знищив 10 танків (зокрема 1 в нічному бою). 19 вересня 1943 року переведений в штаб 151-го моторизованого зенітного полку. З 13 лютого 1944 року — командир 3-ї батареї 411-го моторизованого зенітного полку. Був важко поранений і в липні 1944 року переведений в штаб Командувача зенітних училищ і 1 жовтня 1944 року призначений викладачем тактики 8-го авіаційного (зенітного) училища в Геппінгені. З 1 лютого 1945 року — начальник оперативного відділу штабу 1-ї зенітної дивізії в Берліні. 8 травня 1945 року взятий в полон радянськими військами. Утримувався в таборах на Ладозькому і Онезькому озерах та під Петрозаводськом. 21 вересня 1949 року звільнений.

Звання

• Канонір (2 листопада 1937)
• Єфрейтор (1938)
• Унтерофіцер резерву (1939)
• Вахмістр резерву (1939)
• Лейтенант резерву (1940)
• Оберлейтенант резерву (9 квітня 1942)
• Оберлейтенант (1 липня 1942)
• Гауптман (1 вересня 1944)

Нагороди

• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
• Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами (30 січня 1942)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному (26 липня 1942)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (31 липня 1942)
  • 1-го класу (12 лютого 1943)
• Нагрудний знак зенітної артилерії люфтваффе (1 жовтня 1942)
• Нагрудний знак люфтваффе «За наземний бій» (5 січня 1943)
• Лицарський хрест Залізного хреста (3 квітня 1943)
• Нарукавний знак «За знищений танк» в сріблі (12 серпня 1943)
• Німецький хрест в золоті (2 квітня 1945)

Література

• Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
• THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Ritterkreuzträger der Deutschen Wehrmacht 1939-1945, Biblio-Verlag, 1991.
• Bender R.J., Breyette T., Tank Killers, RJ Bender Publications, 2000, ISBN 0-912138-83-1