Газарос Агаян
Газарос (Лазар) Агаян (вірм. Ղազարոս Աղայան, 4 [16] квітня 1840, Болніс-Хачен, Грузія — 20 червня [3 липня] 1911, Тифліс) — вірменський письменник, педагог.
| Газарос (Лазар) Агаян | |
|---|---|
| вірм. Ղազարոս Աղայան | |
 | |
| Народився |
16 квітня 1840 Болніс-Хачен Грузія |
| Помер |
3 липня 1911 (71 рік) Тифліс |
| Поховання | Пантеон Ходживанка |
| Громадянство | Вірменія |
| Національність | вірменин |
| Діяльність | Письменник, Педагог |
| Відомий завдяки | вірменський письменник, педагог |
| Alma mater | Нерсісянська школа (1854)[1] |
| Знання мов | вірменська[2] |
| Заклад | Петербурзька академія наук[1], Ечміадзинський монастир[1], Пордзd[1] і Alexandropol Diocesan Schoold[1] |
| Діти | Mushegh Ghazarosi Aghayand |
| IMDb | ID 1345455 |
Біографія ред.
1853 року закінчив Тифліську вірменську семінарію. Працював наборщиком в друкарнях Тифліса і Москви. За наполяганням приятелів Газарос Агаян переїхав для поповнення своїх знань в Петербург, де працював в Петербурзькій Академії наук набирачем текстів.
1867 року розпочинає працювати керуючим Ечміадзинською друкарнею. З 1869 по 1870 роки працював редактором щомісячника «Арарат». У 1870—1882 роки викладав в школах Ахалцихе, Александрополя, Єревана та Шуші. Був інспектором вірменських шкіл Грузії та Імеретії. Пізніше працював секретарем в редакції журналу «Пордз» (Досвід), активно брав участь в редагуванні дитячого ілюстрованого щомісячного журналу «Ахпюр» (Джерело).
У 1895 році був заарештований за звинуваченням в членстві партії Гнчак і засланий спочатку в Нор-Нахіджеван, а потім до Криму (1898-1900). Після цього до кінця життя Агаян перебував під наглядом царської жандармерії. У травні 1902 року святкувалося 40-річчя літературної діяльності письменника.
Помер 20 червня 1911 року в Тифлісі.
Похований в Пантеоні Ходживанка в Тбілісі.
Твори ред.
Відомий як романіст, дитячий письменник і збирач пам'ятників народної творчості. Заслуговують на увагу твори: «Арутюн і Манвел», «Дві сестри», «Анаід», «Арег Назан», «Торк Ангех».
Переклав «Казку про рибака і рибку» Пушкіна.
З публіцистичних робіт можна відзначити: «Сторінку нашої новітньої історії», «Головні події мого життя» і т.ін. Агаян склав ряд підручників вірменської мови, серед яких азбука «Вивчення рідної мови» залишалася найбільш поширеною азбукою більше 40 років (1875-1916).
Екранізації ред.
Сім'я ред.
- Батько — Степан Агаян (1806/ 07 — 4 (16) жовтня 1882)
- Мати — Ріпсіме (Хурі) Ованесян (1815/16—1 (13) червня 1876)
- Дочка — Лусік Сарьян (Агаян) (3 (15) червня 1893-1974), дружина художника Мартироса Сарьяна (1880—1972)
- Син — Мушег Агаян (5 (17) листопада 1883 або 1888-11 вересня 1966), відомий композитор, співак, музикознавець
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Премьера фильма «Анаит» состоится в начале декабря: Фильм уже получает приглашения на фестивали. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 17 лютого 2019.
Посилання ред.
- Біографія письменника на сайті armen-tales.ru
- Р.Саркисян. Заметки к генеалогии рода Агаянов. — М. Открытый Мир, 2006 [Архівовано 1 грудня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |