Відкрити головне меню

Васи́ль Микола́йович Гадже́га (* 1863, за іншими даними 1864, село Руська Поляна, що сьогодні в Румунії — † 15 березня 1938, Ужгород) — релігійний і культурно-освітній діяч, історик, педагог, редактор, перекладач Закарпаття . Один із засновників товариства «Просвіта». Доктор богослов'я. Дійсний і почесний член НТШ. Один з рушіїв і активістів українського наукового руху на Закарпатті.

Гаджега Василь Миколайович
Народився 1863 або 1864
Тячівський район, Закарпатська область, Українська Радянська Соціалістична Республіка
Помер 15 березня 1938(1938-03-15)
Ужгород, Перша Чехословацька Республіка, Чехословаччина
Діяльність перекладач
Alma mater Віденський університет
Науковий ступінь доктор богослов'я

Біографічні відомостіРедагувати

Народився в сім'ї священика-викладача.

Навчався в Ужгородській і Левоцькій гімназіях, потім в Ужгородській (1881—1883) і Будапештській (1883) духовних семінаріях. Здобув вищу світську освіту у Віденському університеті (1883—1887).

Викладав в Ужгородській богословській семінарії.

1919 — став головою Руського клубу, членом президії українського товариства «Просвіта» на Закарпатті та редактором його «Наукового збірника». Одержав посаду каноніка та папського прелата у Мукачівській єпархії.

1910 — зробив перший ґрунтовний переклад окремих уривків з найдавнішої угорської хроніки «Діяння угрів», що мало велике значення для розвитку історичної науки на Закарпатті.

Існують твердження, що Василь Гаджега дотримувався русинофільської орієнтації, але вони невиправдані і базуються на нерозумінні того, що «русини» — давня самоназва українців, яка у Галичині була замінена самоназвою «українці» на межі ХІХ-ХХ ст., а на Закарпатті — уже в ХХ ст.

У своїх творах Василь Гаджега значну увагу приділяв студіям над «Повістю минулих літ», особливо Володимирового Хрещення Русі-України і в цьому йшов слідами о. Анатолія Кралицького. У «Повісті минулих літ», як вважав о. Гаджега, йдеться про корені християнської традиції всіх русинів-українців, у тому числі закарпатських. Показово, що мова творів Василя Гаджеги поступово еволюціонувала від язичія у бік народної. У цьому можна переконатися на прикладі його публікацій у "Науковому збірнику товариства «Просвіта» в Ужгороді.

Частина праць о. Гаджеги залишається неопублікованою.

ПраціРедагувати

  • «Додаток до історії русинов і руських церквей» (1922—1937)
  • «Вплив Реформації на підкарпатських русинів»
  • «Перша спроба історії греко-католицької мукачівської єпархії»
  • «Князь Федір Корятович і Мараморош»
  • «Іван Фогарашій» (1927)
  • «Михайло Лучкай: життєпис і твори» (1929)

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.. Словникова частина. — Т. 1. — Львів, 1993. — С. 332.
  • Магочій П.-Р. Формування національної самосвідомості: Підкарпатська Русь (1848—1948). — Ужгород, 1994. — С. 176.
  • Павленко Г. В. Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник. — Ужгород, 1999. — С. 41.
  • Штефан А. За правду і волю. Спомини і дещо з історії Карпатської України. — Торонто, 1973. — С. 284.