Вікіпедія

Гавриїл (Кризина)

Гавриїл (світське ім‘я — Кризина Ярослав Васильович; нар. 6 березня 1973 року, с. Березово Хустського району Закарпатської області) — архієрей Православної церкви України (до 15 грудня 2018 року — Української автокефальної православної церкви), єпископ Рівненський і Сарненський. Наймолодший за єпископською хіротонією учасник Об'єднавчого собору.

Гавриїл
Єпископ Рівненський і Сарненський
(до 5 лютого 2019 — Рівненський і Волинський)
з 2 вересня 2018
Обрання: 25 липня 2018
Церква: УАПЦ → ПЦУ
Попередник: Іоан (Бойчук)
 
Альма-матер: Київська духовна семінарія (1993) і Київська духовна академія (1997)
Науковий ступінь: доктор богословських наук, професор
Діяльність: священнослужитель, богослов
Тезоіменитство: 13 липня
Ім'я при народженні: Ярослав Васильович Кризина
Народження: 6 березня 1973(1973-03-06) (51 рік)
Березово
Дияконство: 16 квітня 1996
Священство: 26 травня 1996
Чернецтво: 20 березня 1996
Єп. хіротонія: 2 вересня 2018
Хто висвятив у єпископа Макарій (Малетич), Тихон (Петранюк), Віктор (Бедь), Борис (Харко)

Нагороди:

орден святого рівноапостольного князя Володимира III ступеня (УПЦ МП) Орден преподобного Нестора Літописця 2 ступеня Орден преподобного Нестора Літописця 3 ступеня

CMNS: Гавриїл у Вікісховищі

Життєпис

ред.

Народився в сім'ї іконописця. Мати та старша сестра після смерті батька прийняли чернецтво, молодша сестра — дружина священика.

У 1989 р. закінчив середню загальноосвітню школу, в 1993 р. — Київську духовну семінарію (КДС), в 1997 р. — Київську духовну академію (КДА) УПЦ (МП).

У 1998 р. здобув науковий ступінь кандидата богослов'я в КДА.

20 березня 1996 р. пострижений у ченця у Дальніх печерах Свято-Успенської Києво-Печерської лаври з іменем Гавриїл на честь Архангела Гавриїла.

16 квітня 1996 р. висвячений в ієродиякона,

26 травня 1996 р. висвячений в ієромонаха митрополитом Київським Володимиром (Сабоданом).

До дня Святої Пасхи 1997 року нагороджений митрополитом Володимиром золотим наперсним хрестом, до дня Святої Пасхи 1998 р. — саном ігумена, до 10-літнього ювілею КДС (28 серпня 1999 р.) — хрестом з прикрасами, до дня Святої Пасхи 2001 р. — саном архімандрита.

У 1997—2007 роках — помічник інспектора, завідувач бібліотеки та викладач в КДАіС УПЦ (МП).

У 1999—2000 роках — представник УПЦ МП в Міжконфесійній раді християнської молоді України.

У 2000—2018 роках — голова Спілки православної молоді України в ім'я прп. Нестора Літописця УПЦ (МП).

З 2003 р. — доцент Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія (УУБА).

У 2003—2014 роках — заступник голови Синодального відділу УПЦ (МП) у справах молоді.

У 2006—2007 роках — повноважний представник УПЦ (МП) в секретаріаті Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій.

У 2007—2012 роках — проректор з представницької роботи УУБА та Карпатського університету ім. Августина Волошина (КаУ).

З 2008 р. — професор УУБА та КаУ.

У 2009—2011 роках — член Громадської ради з питань співпраці з релігійними організаціями при Міністерстві України у справах сім'ї, молоді та спорту.

У 2010 р. закінчив КаУ й отримав державну кваліфікацію магістра богослов'я.

У 2010 р. в один день з Віктором Бедем здобув науковий ступінь доктора богословських наук в УУБА. Це звання було їм надано "радою", де не було жодного доктора богословських наук[1].

17 лютого 2012 р. митрополитом Володимиром нагороджений другим хрестом з прикрасами.

У 2011—2014 роках — заступник Уповноваженого УПЦ (МП) з питань вищої освіти і науки.

З 2012 р. — академік Міжнародної академії богословських наук.

У 2012—2016 роках — завідувач Науково-дослідного відділу державного Музею історії Десятинної церкви.

З 2016 р. — член Комісії з державного визнання документів про вищу духовну освіту при Міністерстві освіти і науки України.

27 квітня 2017 р. рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України присвоєно державне вчене звання професора.

З 12 червня 2018 р. — клірик Київської єпархії Української автокефальної православної церкви.

Єпископське служіння

ред.

25 липня 2018 р. рішенням Архієрейського Собору та Патріаршої ради УАПЦ обраний єпископом Рівненським і Волинським, керуючим Рівненсько-Волинською єпархією.

2 вересня 2018 року в кафедральному соборі Успіння Божої Матері м. Львова була звершена архієрейська хіротонія, яку очолив предстоятель УАПЦ митрополит Київський і всієї України Макарій (Малетич) у співслужінні архієпископа Тернопільського і Бучацького Тихона, єпископа Мукачівського і Карпатського Віктора та єпископа Херсонського і Миколаївського Бориса.

15 грудня 2018 року взяв участь у Об'єднавчому соборі українського православ'я, ставши наймолодшим за хіротонією архієреєм новоутвореної Православної Церкви України.

З січня 2019 р. — викладач Рівненської духовної семінарії Православної церкви України.

З листопада 2019 р. — професор Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича.

Відповідно до рішення Священного синоду ПЦУ від 5 лютого 2019 р., змінено титул на «Єпископ Рівненський і Сарненський». Єпархія і надалі іменується Рівненсько-Волинською.

Публікації

ред.

Книги

ред.
  • Православная Церковь в Закарпатье (век ХХ). — К., 1999. — 200 с.
  • Твердиня Православ'я Закарпаття — Ізький Свято-Миколаївський чоловічий монастир. — К., 2004. — 52 с.
  • Церковная археология. Учебное пособие для студентов 4 курса КДА. — К., 2005. — 100 с.
  • Паламізм та духовно-культурне відродження православної екумени. — К., 2011. — 216 с.
  • Вступ до православної теології: Посібник. — К., 2018. — 296 с. (У співавторстві).
  • Соціальне служіння Православної Церкви. — К., 2018. — 254 с. (У співавторстві).
  • Вступ до православної теології: Посібник. — 2-ге вид. — К., 2019. — 296 с. (У співавторстві).
  • Житія святих Православної Церкви на Закарпатті. — К., 2019. — 110 с.

Є автором-укладачем Житія прп. Олексія Карпаторуського й Собору Карпаторуських святих; консультантом фільмів про монастирі УПЦ МП відеостудії «Лавра».

Критика

ред.

Книга «Паламізм та духовно-культурне відродження православної екумени» звинувачувалася у плагіаті викладачем Запорізького національного університету Іллею Бєєм та російським патрологом Григорієм (Лур'є)[2][3][4]. Через це сумніву піддавалася правочинність отримання наукових ступенів, але архімандрит Гавриїл ці звинувачення відкинув, зазначивши зокрема, що книга не є текстом його дисертації і тому її не варто оцінювати як наукову публікацію. Проте ступінб "доктора богословських наук" йому було надано саме за роботу під назвою "Паламізм та духовно-культурне відродження православної ойкумени"[5]. На захист архімандрита Гавриїла також висловився єпископ Віктор (Бедь), ректор Карпатського університету імені Августина Волошина.[6]

Відзнаки

ред.

Церковні відзнаки УПЦ МП і РПЦ:

  • ювілейний орден «Різдво Христове 2000» І ст. (2000 р.);
  • ордени прп. Нестора Літописця ІІІ ст. (2003 р.) й ІІ ст. (2008 р.);
  • орден рівноап. кн. Володимира ІІІ ст. (2008 р.);
  • орден «1020 років хрещення Київської Русі» (2008 р.);
  • орден «450-річчя принесення на Волинь чудотворної Почаївської ікони Божої Матері» (2009 р.);
  • орден свт. Димитрія (Туптала), митрополита Ростовського (2010 р.);
  • орден св. благов. кн. Київського Ярослава Мудрого (2011 р.);
  • ювілейну медаль «Різдво Христове 2000» І ст. (2000 р.);
  • медаль «Добрый пастырь» Відділу у справах молоді РПЦ (2007 р.);
  • медалі Хустської єпархії — золоту прп. Алексія Карпаторуського (2004 р.) й «100-річчя Акафістної ікони Божої Матері» (2008 р.);
  • медалі УУБА — прп. Олексія (Кабалюка) (2003 р.), свв. Кирила і Мефодія (2008 р.), прп. Нестора Літописця ІІ ст. (2011 р.) та прп. Мойсея Угрина ІІ ст. (2011 р.);
  • відзнаку Мукачівської православної єпархії (2017 р.);
  • благословенні грамоти Предстоятеля УПЦ МП (2008 й 2013 рр.) та Священного Синоду УПЦ МП (2005, 2007 й 2008 рр.).

Державні відзнаки: почесна грамота Міністерства культури та мистецтв України (2005 р.) та почесна відзнака «За заслуги в розвитку інформаційної сфери держави» ІІІ ст. Державного комітету телебачення та радіомовлення України (2007 р.)[7].

Примітки

ред.
  1. ↑ Ужгородський богослов мовою документів » Релігія в Україні. Вера и религия. Философия и религия в Украине. www.religion.in.ua. Архів оригіналу за 25 січня 2018. Процитовано 15 жовтня 2020.
  2. ↑ Холостой выстрел украинского богословия » Релігія в Україні. Вера и религия. Философия и религия в Украине. www.religion.in.ua. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 21 квітня 2019.
  3. ↑ Холостой выстрел украинского богословия 2.0 » Релігія в Україні. Вера и религия. Философия и религия в Украине. www.religion.in.ua. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 21 квітня 2019.
  4. ↑ Плагиатчик в госкомиссии, или Снова на те же грабли? » Релігія в Україні. Вера и религия. Философия и религия в Украине. www.religion.in.ua. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 21 квітня 2019.
  5. ↑ Захищені дисертації на ступінь доктора богословських наук. Архів оригіналу за 18 квітня 2019.
  6. ↑ Часи – нові, а методи обливання брудом і поширення брехні – старі… (Репліка на черговий опус Іллі Бея та його «кураторів» з УПЦ МП) — Богословська думка в Україні. www.bogoslov.org.ua. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 21 квітня 2019.
  7. ↑ Біографія професора, архімандрита Гавриїла (Кризини) — Офіційний сайт Української богословської академії. www.uuba.org.ua. Архів оригіналу за 9 березня 2019. Процитовано 27 лютого 2019.


  Це незавершена стаття про православ'я.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гавриїл_(Кризина)&oldid=42632434