Вітомир "Віто" Николич (чорн. Витомир "Вито" Николић; 27 січня 1934, Мостар, Королівство Югославія10 вересня 1994, Подгориця) — чорногорський поет та журналіст.

Віто Николич
Витомир Николић
Vito Nikolić 2009 stamp of Montenegro.jpg
поштова марка Pošta Crne Gore 2009
Народився 27 квітня 1934(1934-04-27)
Мостар, Герцеговинсько-Неретванський кантон
Помер 10 вересня 1994(1994-09-10) (60 років)
Подгориця, Чорногорія
Поховання Никшич
Національність чорногорець
Діяльність журналіст, поет
Мова творів сербська[1]
Автограф Vito Nikolić signature.png

CMNS: Віто Николич у Вікісховищі

Родом з Нікшича, проте народився в Мостарі (тепер Боснія і Герцеговина), де його батько служив в армії. У 1941 році вся сім'я повернулась до Нікшича. Після того як батько та брат загинули в Другій світовій війні, він жив у дитячому будинку, поки йому не виповнилось 18 років. Більшість свого життя прожив у Нікшичі, живучи в бідності.

ПраціРедагувати

Віто опублікував перші дві книжки поезії «Drumovanja» («Подорожі») та «Sunce, hladno mi je» («Сонце, мені холодно») без видавця, щоб не оплачувати витрати на їх виробництво. Хоча він і мав деякі конфлікти із соціалістичним урядом Югославії, проте уряд надав йому квартиру в Нікшичі. Після цього він переїхав з Нікшича до Титограду, де працював журналістом у газеті «Pobjeda», пишучи розповіді під назвою «Crnom Gorom, putem i bespućem».

У 2002 році дещо з прози Николича було зібрано та опубліковано в збірці «Dobri duh Nikšića» («Добрий дух Нікшича»).

СпадщинаРедагувати

Після смерті поета в Чорногорії засновано літературну премію імені Віто Николича. Церемонія нагородження відбувається щорічно протягом «вересневих днів», коли проходить культурний захід у Нікшичі.

У 2002 році чорногорський письменник та журналіст Джордже Пусо Матович, з яким Віто Ніколіч разом працював у газеті «Pobjeda», опублікував збірку з анекдотичними історіями про життя поетів під назвою «S Vitom na još po jednu» («Ще по одній (чарці) з Вітом»).[2]

Опубліковані праціРедагувати

  • «Drumovanja» («Подорожі», 1962)
  • «Sunce, hladno mi je» («Сонце, мені холодно», 1968)
  • «Stihovi» («Вірші», 1981)
  • «Stare i nove pjesme» («Старі та нові пісні», 1991)
  • «Posljednja pjesma» («Остання пісня», 1994)
  • «Nedjelja u gradu N» («Тиждень у місті N», 1997, опубліковано після смерті)
  • «Dobri duh Nikšića» («Добрий дух Нікшича», 2002, опубліковано після смерті)
  • «Rekvijum za skitača» («Реквієм за перехожим», 2009, опубліковано після смерті)

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Czech National Authority Database
  2. CRNOGORSKI ANEGDOTSKI HUMOR. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 17 травня 2015.