Ві́тольд Ляссо́та (пол. Witold Lassota; 16 серпня 1916, Черкаси — 6 січня 2004, Цехоцинек) — польський журналіст і політичний діяч, чільний редактор «Ілюстрованого Кур'єра Польського» (1953—1986), депутат Сейму Польської Народної Республіки III, IV, V, VI та VII скликань (1961—1980), віцекерівник Державного Трибуналу (1982—1989).

Вітольд Ляссота
пол. Witold Lassota


 
Народження: 16 серпня 1916(1916-08-16)
Черкаси, Київська губернія, Російська імперія
Смерть: 6 січня 2004(2004-01-06) (87 років)
Цехоцинек
Країна: Польща
Освіта: Університет Миколая Коперника
Партія: Демократична партія[d]
Нагороди:
орден Прапор Праці 1 ступеня золотий хрест Заслуги Партизанський Хрест Medal of Victory and Freedom 1945 офіцерський хрест ордена Відродження Польщі Лицарський Хрест ордена Відродження Польщі медаль «10-річчя Народної Польщі» Медаль Комісії народної освіти Польщі Medal of the 30th Anniversary of People's Poland Medal of the 40th Anniversary of People's Poland

ЖиттєписРедагувати

Народився в Черкасах у Київській губернії в родині Леона та Ядвіги (з Тарновських).[1] Родина підтримувала зв'язки з Габріелею Запольською, Ярославом Івашкевичем. По Ризькому мирі й окресленні польсько-радянського кордону родина переїхала до Ковеля, де Вітольд відвідував загальноосвітню школу й склав іспит зрілості. Закінчив Державну технічну школу у Львові. У цьому місті отримав перший досвід журналістики — надіслав репортерські знімки до газети «Новий вік», які потім опубліковано. По закінченні школи 1939 р. почав працювати інженером з будування доріг і мостів в Жабинці в Берестейській області. Був прийнятий на третій курс Польської політехніки. У добу радянської окупації перебував у місцевості Лясота під Берестям. По зайнятті Полісся німецькими військами в 1941 р. боровся в лавах партизанського відділу Юзефа Себесяка «Макса». 1942 р. вступив у лави Армії Крайової під прибраними іменами «Скочек» і «Веслав»,[2] згодом послугувався також несправжнім прізвищем «Мариновський». Був ад'ютантом коменданта 30-ї Дивізії піхоти Армії Крайової, а також керівником диверсійної групи — організував саботаж залізничної лінії Берестя—Ковель—Сарни. У 1944 р. вступив до радянського партизанського руху на Любельщині. Того самого року був заарештований у Седльцях і зісланий до табору «Нагорная» коло Пермі, з якого повернувся до Польщі 1946 р.

Осів у Торуні, де керував Управлінням контролю преси (19461952), а також співпрацював з «Голосом Демократичним» і «Голосом Помор'я». Приєднався до Сторонництва Демократичного. У 1952 р. закінчив відділ права Університету Миколая Коперника в Торуні. У січні 1953 р. обняв посаду чільного редактора «Ілюстрованого Кур'єра Польського». Унаслідок виборів у 1961 вперше ввійшов у склад Сейму ПНР з округи Бидгощ. Був переобраний у роках 1965, 1969, 1972 і 1976 у тій самій окрузі. У Сеймі ПНР став на чолі Комісії з культури та мистецтва, засідав також у Комісії Справедливості. Від 1961 до 1981 р. головував у Воєводському Комітеті Сторнництва Демократичного в Бидгощі. Здійснював функції віцеголови воєводського комітету Фронту Єдності Народу. У 1984 р. очолив Суспільну Раду зі справ покликання Медичної Академії в Бидгощі.[3]

Після закінчення праці в Сеймі справляв заступника голови Державного Трибуналу двох скликань (19821989)[4], а також заступника голови воєводської Народної ради (залишався на цій посаді понад два десятиліття). Був членом Консультаційної ради при голові Державної Ради (19861989).[5] З посади чільного редактора «Ілюстрованого Кур'єра Польського» пішов у 1986 р. — на ту мить був керівником щоденного видання з найдовшим стажем у мірилі країни.

ПриміткиРедагувати

  1. Історія роду Равич-Ляссотів сягає XVI сторіччя — їхнім родоначальником був Ерик Ляссота. Дід Вітольда брав участь у Січневому повстанні 1863 р.
  2. Polska Podziemna. Samodzielny Okręg Polesie ZWZ-AK: «Forteca», «Rydze», «Żuraw», «Kwadra», «Twierdza» [Архівовано 22 липня 2018 у Wayback Machine.], dws-xip.pl (польська)
  3. Collegium Medicum Bydgoszcz. Historia uczelni, studenci-stomatologii.pl (польська)
  4. Інформація на сторінці Державного Трибуналу [Архівовано 23 липня 2018 у Wayback Machine.] (польська)
  5. Witold Lasota (sic!), w: Rada Konsultacyjna przy Przewodniczącym Rady Państwa: 1986–1987 (red. Tadeusz Kołodziejczyk, Danuta Górecka), Warszawa, 1988, str. 434. (польська)