Вітольд Вандурський
Вітольд-Богдан Вандурський (пол. Wandurski Witold; 8 квітня 1891, Мачки, Сосновець, Польща — 1 червня 1934, Москва) — польський письменник, драматург, перекладач, театральний і громадський діяч, театральний художник. Один із зачинателів польської пролетарської поезії та організаторів робітничого театру.
| Вітольд Вандурський | |
|---|---|
| пол. Witold Wandurski | |
 | |
| Народився |
8 квітня 1891[2][1] Maczki, Sosnowiecd, Сосновець, Республіка Польща[3][4][1] |
| Помер |
1 червня 1934[1] (43 роки) Москва, СРСР |
| Поховання | Ваганьковське кладовище |
| Країна |
.svg){kind=small} Республіка Польща.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | поет, письменник, драматург |
| Alma mater | Юридичний факультет Московського державного університетуd |
| Знання мов | польська |
| Партія | КПРС і Комуністична партія Польщі |
Життєпис ред.
1916—1921 працював у Росії й Україні, був засновником і режисером робітничого театру в Харкові.
1921 — брав активну участь в комуністичному русі у Польщі.
1923 — співорганізатор, від 1925 — керівник і режисер аматорського театру «Сцена робітнича» у Лодзі. Тоді ж — видавець газети «Republika».
З 1927 — редактор журалу «Dźwignia» (Лодзь).
Заснував робітничий театр також у Берліні.
1925 — разом із Владиславом Броневським і Станіславом-Ришардом Станде видав збірку віршів «Три залпи» (Варшава) — маніфест пролетарської поезії.
Був автором низки так званих сценічних плакатів — гостросатиричних агітаційних п'єс, створених на основі традицій народного ярмаркового та бурлескного театру: «Світова біржа», «Смерть на груші» (обидві — Краків, 1923), «Вистава про Ірода» (Варшава, 1926), «В готелі „Імперіалізм“» (Москва, 1929); поетична збірка «Сажа й золото» (Лодзь, 1926).
1929 — через репресії у Польщі емігрував до СРСР.
1929—1931 — керівник Польського театру-студії «Польпрат» (Polprat) у Києві, для осучаснював твори польських письменників на українську тематику («Срібний сон Саломеї» Юліуша Словацького, «Слово про Якуба Шелю» Бруно Ясенського).
Друкувався в українській пресі («Маяковський і польські поети» // «Життя й революція», 1931, № 7).
Автор драми «Рабан», поставленої 1932 року Олександром Скибневським у Києві. Перекладав твори М. Гоголя, В. Маяковського, О. Блока.
Українською мовою вірші Вандурського перекладали Д. В. Павличко, Л. В. Череватенко.
1931 — переїхав до Москви через репресії щодо Польського театру у Києві.
1933 — був заарештований.
9 березня 1934 року був засуджений до розстрілу. Перед екзекуцією опублікував на шпальтах газети «Sierp» текст з визнанням «помилок», але це не врятувало його від смерті[5] — був розстріляний в Москві 1 червня 1934 року.
Реабілітований 1956 року.
Особисте життя ред.
Був одружений з Вандою Стабілло.
Твори ред.
- Антологія польської поезії: у 2 томах. Т. 2. Київ: 1979 (в українському перекладі)
Примітки ред.
- ↑ а б в г zespół autorów Інтернет-енциклопедія PWN
- ↑ Catalog of the German National Library
- ↑ http://encyklopediateatru.pl/autorzy/146/witold-wandurski
- ↑ http://www.lo47.szkoly.lodz.pl/publikacje/lodz_literacka/Witold%20Wandurski.htm
- ↑ Умови функціонування польськомовної преси в радянській Україні у 20–30-х роках ХХ століття
Література ред.
- W. Filler. Na lewym torze. Teatr Witolda Wandurskiego. Warszawa, 1967; H. Karwacka. Witold Wandurski. Łódź, 1968.
Джерела ред.
- Вандурський Вітольд-Богдан // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 97. — ISBN 5-88500-071-9.
- Вандурський Вітольд / Б. Бакула [Архівовано 28 червня 2020 у Wayback Machine.] esu.com.ua
- Вандурський [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] leksika.com.ua
- Вітольд Вандурський // Ізборник [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (Українська Літературна Енциклопедія. — К., 1988. — Т. 1)
- Вандурский Витольд Вацлавович [Архівовано 26 липня 2019 у Wayback Machine.] sakharov-center.ru