Вітковський Іван Петрович
Іва́н Петро́вич Вітко́вський (9 жовтня 1914, Борівка, Подільська губернія — 23 вересня 1996, Київ) — радянський офіцер, льотчик, Герой Радянського Союзу.
| Іван Петрович Вітковський | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||
| Народження | 9 жовтня 1914 Борівка, Бабчинецька волость, Ямпільський повіт, Подільська губернія, Російська імперія | |||||||||||||||||||||
| Смерть | 23 вересня 1996 (81 рік) Київ, Україна | |||||||||||||||||||||
| Поховання | Байкове кладовище | |||||||||||||||||||||
| Країна |  СРСР | |||||||||||||||||||||
| Приналежність | .svg){kind=small} Радянська армія | |||||||||||||||||||||
| Вид збройних сил |  ВПС СРСР | |||||||||||||||||||||
| Рід військ | Винищувальна авіація | |||||||||||||||||||||
| Освіта | Історико-філософський факультет Київського університетуd | |||||||||||||||||||||
| Роки служби | 1936–1950 | |||||||||||||||||||||
| Партія | КПРС | |||||||||||||||||||||
| Звання |  Підполковник авіації | |||||||||||||||||||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | |||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||||||||
Біографія
ред.Іван Вітковський народився 9 жовтня 1914 року в селі Борівці (нині Чернівецького району Вінницької області) у сім'ї робітника. Українець. Закінчив середню школу, три курси механіко-технологічного технікуму та робітфак.
У 1936 році призваний до лав Червоної Армії. У 1938 році закінчив Одеське військове авіаційне училище льотчиків. У боях німецько-радянської війни з лютого 1943 року. Воював на Північно-Західному, Брянському, 1-му і 2-му Прибалтійських, 1-му і 3-му Білоруських фронтах. Член ВКП(б) з 1943 року. До вересня 1944 року командир ескадрильї 66-го гвардійського винищувального авіаційного полку (4-та гвардійська винищувальна авіаційна дивізія, 1-й гвардійський винищувальний авіаційний корпус, 3-тя повітряна армія) гвардії майор І. П. Вітковський здійснив 112 бойових вильотів, у повітряних боях особисто збив 15 літаків противника.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 лютого 1945 року за мужність і героїзм, проявлені в повітряних боях з німецько-фашистськими загарбниками гвардії майору Івану Петровичу Вітковському присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5314).
Всього за роки війни І. П. Вітковський здійснив 357 бойових вильотів, у 148 повітряних боях збив 22 літаки.
До 1950 року гвардії підполковник І. П. Вітковський продовжував службу у Військово-повітряних силах СРСР. У 1959 році закінчив історико-філософський факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Жив у Києві. Працював директором, вчителем історії в середній школі № 143[1][2].
Помер на 82-му році життя 23 вересня 1996 року. Похований разом із родиною на Байковому кладовищі (ділянка № 27, 50°25′2.60″ пн. ш. 30°30′27.10″ сх. д. / 50.4173889° пн. ш. 30.5075278° сх. д.).
Нагороди
ред.Також нагороджений чотирма орденами Червоного Прапора (02.08.1943, 13.03.1944, 10.07.1944, 10.09.1944), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (27.12.1944, 06.04.1985), медалями.
Примітки
ред.- ↑ Махінчук Микола. «Тигр» на фасаді ліцею [Архівовано 28 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Урядовий кур'єр: газета. — Київ, 2016. — 8 листопада.
- ↑ gimnasia.kiev.ua. Архів оригіналу за 18 вересня 2010. Процитовано 9 квітня 2012.
Джерела
ред.- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. — Том 1. — М. : Воениздат, 1987. (рос.)
- Костенко Ф. А. Корпус крылатой гвардии. — М. : Вениздат, 1974. (рос.)
- На грани возможного. — 2-е изд., испр. и доп. — М. : Лимб, 1993. (рос.)
- Навечно в сердце народном. — 3-е изд., доп. и испр. — Минск, 1984. (рос.)
- Овеянные славой имена. — Одесса: Маяк, 1989. (рос.)
- Вітковський Іван Петрович. // Сайт «Герои страны» (рос.).