Інбер Віра Михайлівна
Інбер Віра Михайлівна (нар. 28 червня (10 грудня) 1890, Одеса — 11 листопада 1972, Москва) — українська радянська письменниця і поетеса єврейського походження[7].
| Інбер Віра Михайлівна | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 28 червня (10 липня) 1890[1][4] або 10 липня 1890[5][4] Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія[6] |
| Померла | 11 листопада 1972[1][2][…] (82 роки) Москва, СРСР |
| Поховання | Введенське кладовище |
| Країна |  Російська імперія СРСР |
| Діяльність | поетеса, журналістка, письменниця, перекладачка, прозаїк |
| Галузь | поезія |
| Знання мов | російська[1] |
| Членство | СП СРСР |
| Роки активності | 1914 — 1972 |
| Напрямок | конструктивізм |
| Жанр | оповідна поезіяd, оповідання і нарис |
| Magnum opus | Дівчина з Нагасакіd |
| Партія | КПРС |
| Діти | Zhanna Gauznerd |
| Автограф |  |
| Нагороди |        |
Біографія
ред.Почала друкуватися в 1910 р. У ранніх віршах І. вже помітні життєлюбність і витончена, твереза іронія, які згодом стають характерними для її зрілої поезії. Збірки «Мета і дорога» (1925) і «Синові, якого нема» (1927) відображають інтерес поетеси до творчих сил нового суспільства.
В середині 20-х рр. Інбер зближується з конструктивістами; тоді ж пробує сили як журналіст, нарисовець (наприклад, путні записки «Америка в Парижі», 1928) і прозаїк (гумористичні розповіді з міського побуту; автобіографічна хроніка «Місце під сонцем», 1928). У збірці віршів «Впівголосу» (1932) передана теплота нових людських відносин, досліджується «ділянка серця», такий же дух і тон поеми про поїздку до Грузії «Шляховий щоденник» (1939).
У роки Другої світової війни Інбер знаходилася в обложеному Ленінграді і з великою художньою силою зберегла героїчну оборону міста: збірка віршів «Душу Ленінграда» (1942), ленінградський щоденник «Майже три роки» (1946), поема «Пулковський меридіан» (1943; Державна премія СРСР, 1946). Член КПРС з 1943.
Перу Інбер належить текст популярної у XXI столітті пісні «Дівчина з Нагасакі» (музика Поля Марселя), відомої також у виконанні Аркадія Північного, Володимира Висоцького, Джемми Халід та Поліни Агурєєвої. Декілька віршів Віри Інбер були покладені на музику Олександром Вертинським, який і став їх першим виконавцем («Джонні», «У дитячій», «Скринька»)
У числі післявоєнних творів — книга віршів «Апрель» (1960), присвячена ленінській темі, книга про літературний досвід «Натхнення і майстерність» (1957). І. — поетеса спокійної вдумливості і роздуму, схильна по-домашньому обживати і «утеплювати» великий світ. Ті ж межі в її широко відомих віршах і прозі, написаних для дітей. Нагороджена 3 орденами, а також медалями.
Присвятила вірш Т. Шевченкові, перекладала його твори, а також твори українських радянських поетів.
Українські переклади
ред.- Майже три роки. — К., 1948.
- Пулковський меридіан. // Російська радянська поезія. — К., 1950.
- Трамвай іде на фронт. // Сузір'я. — Вип. 9. — К., 1975.
Примітки
ред.- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ а б Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
- ↑ Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги / под ред. Н. Н. Скатов — 2005. — С. 100–103. — ISBN 5-94848-262-6
- ↑ Инбер Вера Михайловна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ (англ.) Ukrainian Jews [Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine.], Bible Discovered