Вільшанка (притока Десни)

річка в Україні

Вільшанка або Ольшанка — річка в Україні, що протікає в межах Липовецького району Вінницької області, ліва притока р. Десна. Басейн Південного Бугу. Довжина 29 км, з них 14,2 км під ставками.

Вільшанка
Вільшанка1.jpg
49°23′43″ пн. ш. 29°01′06″ сх. д. / 49.39527860002777260° пн. ш. 29.018583300027778193° сх. д. / 49.39527860002777260; 29.018583300027778193
Витік поблизу с. Вербівка
• координати 49°23′43″ пн. ш. 29°01′06″ сх. д. / 49.39527860002777260° пн. ш. 29.018583300027778193° сх. д. / 49.39527860002777260; 29.018583300027778193
Гирло Десна (притока Південного Бугу) у смт. Турбів
• координати 49°20′23″ пн. ш. 28°44′09″ сх. д. / 49.33977650002777438° пн. ш. 28.736028700027777205° сх. д. / 49.33977650002777438; 28.736028700027777205
Країни: Flag of Ukraine.svg Україна
Прирічкові країни: Україна Україна
Регіон Вінницька область
Довжина 29 км
Площа басейну: 219
Притоки: Попів Став
Ідентифікатори і посилання

Бере початок поблизу с. Вербівка. Протікає також через села Біла, Брицьке, Вахнівка та Журава. У смт Турбів впадає у Десну, утворюючи водосховище. Вільшанка є четвертою за величиною річкою, що протікає територією Липовецького району.

Падіння по довжині річки - 64 м (1,4 м на 1 км), коефіцієнт звивистості 1,47. Площа водозбору становить 219 км² і має грушоподібну форму, територія в основному розорана, знаходиться в межах Подільського плато і покрита лесоподібними суглинками.

Долина звивиста, трапецієподібна, з порізаними ярами, схилами. Висота схилів іноді досягає 50-60 м. Заплава двобічна, між Вахнівкою і Турбовом - однобічна шириною від 50 до 250 м, складена мулисто-торфовими і мулисто-глинистими ґрунтами.

Річище помірно звивисте, біля сіл Білої і Вахнівки робить поворот на 90 градусів. Переважає ширина 3-4,5 м, глибина - 0,3-0,7 м. Швидкість течії - 0,1 м/сек. Дно рівне, замулене, іноді піщане. Береги пологі і стійкі. Льодостав з грудня до березня.

Історичні відомостіРедагувати

Назва річки (як і багатьох інших річок в Україні з такою назвою) походить від вільхи, що часто росте на берегах. І тепер береги Вільшанки місцями дуже заросли, особливо осокою та очеретом.

Мабуть вперше річка Вільшанка згадується в показах представників Збаразьких і Острозьких за 1608 р. під назвою Джусави Великої. Її перетинав шлях з Прилуки до Липівця і насипані копці по її берегах служили своєрідними знаками між володіннями двох магнатів.

Сучасна назва зафіксована лише в XX столітті. Польські автори XIX ст. наводять лише форми Ольшанка, Ольшаниця (від «ольс», «олешшя» - заросле болото).

У давнину річки краю були більш повноводні. Припускають, що в лютому-березні 1596 року Северин Наливайко зупинив на Вільшанці натиск польського гетьмана Жолкевського, прорубавши на шляху кінноти ополонки. Пізніше цим прийомом скористався Іван Богун.

На цих берегах також відбувалися й інші історичні події: похід Яреми Вишневецького, сутички періоду Гайдамаччини, радянсько-української і Другої Світової воєн. Зокрема, на рубежі Вільшанки в січні 1944 року розпочалася велика танкова битва, так званна «друга Курська дуга».

ГалереяРедагувати

.

ДжерелаРедагувати