Вільшани (Хустський район)

Вільша́нисело в Україні, в Закарпатській області, Хустському районі.

село Вільшани
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Хустський район
Рада/громада Вільшанівська сільська рада
Код КОАТУУ 2125386901
Основні дані
Населення 1125
Поштовий індекс 90424
Телефонний код +380 31-42
Географічні дані
Географічні координати 48°21′00″ пн. ш. 23°37′11″ сх. д. / 48.35000° пн. ш. 23.61972° сх. д. / 48.35000; 23.61972Координати: 48°21′00″ пн. ш. 23°37′11″ сх. д. / 48.35000° пн. ш. 23.61972° сх. д. / 48.35000; 23.61972
Середня висота
над рівнем моря
464 м
Місцева влада
Адреса ради 90424, с. Вільшани, 184 , тел. 63-245
Карта
Вільшани. Карта розташування: Україна
Вільшани
Вільшани
Вільшани. Карта розташування: Закарпатська область
Вільшани
Вільшани

Назва села вперше згадується в 15 столітті.

В зв’язку із будівництвом Теребле-Ріцької ГЕС територія села затоплена, а населення переселено на місце присілку Бовцар. Протягом 1950—1956 рр. тут виросло нове село і селище будівельників ГЕС

В селі є історичне джерело Ференц ІІ Ракоці пив з нього, коли подорожував тут 18 лютого 1711. Зберігся пам'ятний знак про це, встановлений у 1896 році.

Для будівництва споруд гідроелектростанції, організації селища співробітників і влаштування самого водосховища було відведено землі кількох сіл. На запитання: “Що ж робити із селянами?” відповідь радянська влада знайшла швидко: “Переселити!” Спеціальна комісія прийняла рішення включити населення села Вільшани у кількості 161 двора, хутора Крисове (15 дворів) і хутора Бовцар (10 дворів) до контингенту осіб, які підлягають переміщенню за межі Закарпаття, в порядку виконання наявного плану державного переселення. “Закарпатська правда” в одному із лютневих номерів за 1955 рік писала:

„Прийдешня весна у Вільшанах буде не схожою на попередні. Тут утвориться велике плесо. І цікаво одне: хоч про все це вже сьогодні говорять у Вільшанах, ні у кого немає й крихітки тривоги, жалю. Навпаки, селяни раді, що в горах зводиться могутня споруда, яка підніме економіку й культуру області, вони самі є активними учасниками будівництва ГЕС”. Степан Юраш пригадує, що у 1955 році по хатах почали ходити люди і повідомляти селян про те, що найближчим часом їх переселять. Люди не хотіли про це й чути, але їхньої згоди ніхто й не питав. Спеціальна комісія оцінювала вартість кожного господарства. Комусь виплачували компенсацію, а комусь перевозили безкоштовно і хату, і майно на нове місце. Оскільки Степан Васильович у той час був секретарем сільської ради у Вільшанах, то саме йому, як керівнику, довелося їздити Закарпаттям у пошуках місць для переселення своїх односельчан. Робота виявилася не з легких. Зі слізьми на очах та боязню перед невідомим селяни розсіялися по різних районах краю. Та основне місце для переселенців знайшли у Батьові Берегівського району.

Не говорили у той час голосно і про те, що з будівництвом греблі по річці Теребля бокораші більше не змогли сплавляти ліс. Зі сторінок найвідомішої газети краю того часу, “Закарпатської правди”, люди читали: “Водний шлях для спуску лісу після закінчення будівництва гідроелектростанції відпадає. Але економіка області від цього нічого не втратить. Держава будує нову залізницю долиною Тереблі”. Транспортувати ліс за допомогою потягів стало значно легше, відповідно й темпи цих робіт збільшилися. Наслідки не змусили себе довго чекати. На сполох забили сусідні держави. Їх налякала кількість води, яка почала збільшуватися у річках, призводячи до паводків. Це й зупинило радянську владу, а в лісах Хустщини запровадили планову вирубку лісів.

Тереблянське водосховище для ГЕС було споруджене в 1955 році. Площа водного дзеркала – 80 га (при мінімальному рівні води – 72, при максимальному – 90 га). Глибина – 8 м, довжина – понад 10 км, пересічна ширина – 100 м. Водойма вміщує до 24 мли. м3 води. Висота греблі 46 м, довжина – 153 метри. На її будівництво було витрачено 200 000 кубічних метрів бетону!

Церква Успіння пр. богородиці. 1928.

Зберігся зошит з 1926 р., в якому розписано надходження коштів на спорудження церкви як грошових внесків, внесків на коляду, складено також кошторис робіт. Проект церкви виконав майстер-будівельник Фран-тішек Франк у Хусті 20 травня 1927 р. Проект передбачав дві маленькі главки обабіч вежі та нижчий дах над вівтарем, але цього не було зроблено. Церкву збудували із смереки, дахи вкрили ґонтом, стіни – піками (ґонтами з загостреними нижніми кінцями).

За СРСР було вирішено спорудити Теребле-Ріцьку ГЕС з водосховищем на ріці Тереблі. Територія Вільшан підлягала затопленню.

Нове село постало з присілка Бовцар, а в 1955 р. Михайло Рішко організував перенесення церкви в присілок Глисний. Ікони для іконостаса намалював ієромонах Варнава в 1949 р.

На зворотному боці намісних ікон ледь можна прочитати прізища пожертвувачів, серед яких названо Рущаків. Ікони на царських дверях оплатили Марія Росоха та Христина Рошко. Під час ремонту на початку 1970-х років церкву вкрили бляхою.

ГеографіяРедагувати

На північному сході від села річка Вільшанка впадає у Тереблю.

ЛюдиРедагувати

  • Артур Кікіна - інженер-конструктор. Професійним напрямком його робіт є проектування сталевих і залізобетонних дорожніх і залізничних мостів, а також різних будівельних споруд, а також вивчення і проектування численних мостових споруд.
  • Світлана Макаревська (1947) — українська поетеса. В 1953–1956 навчалася в початкових класах Вільшанської школи.

ПосиланняРедагувати

Погода в селі