Відкрити головне меню

Вільгельм Адальберт «Вільм» Гозенфельд (нім. Wilhelm Adalbert Hosenfeld; *2 травня 1895 — †13 серпня 1952) — німецький офіцер, який до кінця війни дослужився до рангу гауптмана (капітана). Під час війни, допоміг кільком полякам, серед яких були євреї, у окупованій Рейхом Польщі. Найбільш відомий своєю допомогою польсько-єврейському піаністу та композитору Владиславу Шпільману, який переховувся у руїнах Варшави під час останніх місяців 1944 року.

Вільгельм Адальберт Гозенфельд
Wilhelm Adalbert Hosenfeld
Ім'я при народженні нім. Wilhelm Adalbert Hosenfeld
Народження 2 травня 1895(1895-05-02)
Німецька імперія Маккензел, Фульда, Німецька імперія
Смерть 13 серпня 1952(1952-08-13) (57 років)
СРСР Сталінград, РРФСР, СРСР
Країна Flag of Germany.svg Німеччина
Приналежність Німецька імперія Німецька імперія
Третій Рейх Третій Рейх
Роки служби 19141917,1939-1945
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Член СА
Звання Гауптман
Війни / битви Перша світова війна
Друга світова війна
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
web.archive.org/web/20180808193846/http://www.hosenfeld.dk/

Зміст

ЖиттяРедагувати

Вільгельм народився в сім'ї побожного та консервативного католицького вчителя. Великий вплив на нього мали Католицька Акція та соціальна церковна робота, прусська покора та німецький патріотизм, пацифізм, якого притримувалась його дружина Анна-Марі. Під час Першої світової служив у німецьких військах; був поранений у 1917 році.

Вільгельм Гозенфельд був призваний у вермахт в серпні 1939 року і був переведений до Польщі, де і знаходився з середини вересня 1939 року до заняття території Польщі радянськими військами 17 січня 1945 року. Першим пунктом призначення було місто Паб'яніце, де він брав участь в будівництві і введенні в експлуатацію табору для військовополонених. Наступна дислокація, з грудня 1939 року - місто Венгрув, де він залишався, поки батальйон не пересунули на 30 км до міста Ґміна Ядув в кінці травня 1940 року. Зрештою, його перевели до Варшави в липні 1940 року, де він провів решту війни, прикріплений до охоронного батальйону 660 частини охоронного полку Варшави, де він служив в якості штабного офіцера, а також як батальйонний спорт-офіцер.

Незважаючи на те, що Вільгельм Гозенфельд був членом НСДАП з 1935 року, в ньому зростала недовіра до партії і нацистської ідеології, особливо після того, як він своїми очима бачив страждання поляків і євреїв. Він і деякі його товариші - офіцери вермахту співчували жителям окупованої Польщі, намагалися допомогти їм у міру можливості, соромлячись того, що робили деякі їхні співвітчизники.

З «Варшавських щоденників» Владислава Шпільмана:

«На цей раз я наважився поставити запитання - він просто вирвався у мене:

- Ви німець?

Він почервонів і мало не крикнув запально, ніби я його образив:

- Так, на жаль, я німець. Я добре знаю, що творилося тут, в Польщі, і мені соромно за мій народ. »

Останній раз Шпільман побачився з Вільгельмом Гозенфельдом 12 грудня 1944 року. На прощання він вперше назвав йому своє ім'я і місце роботи, щоб Вільгельм Гозенфельд, в разі чого, міг звернутися до нього за допомогою.

Вільгельм Гозенфельд потрапив у радянський полон і був засуджений до 25 років ув'язнення як військовий злочинець. Незважаючи на прохання поляків на його захист, радянські спецслужби не зняли звинувачення проти Вільгельма Гозенфельда. Він помер в радянському полоні 13 серпня 1952 року від розриву аорти.

Нагороди[1]Редагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Hosenfeld, Wilm - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Процитовано 2019-02-22. 

ПосиланняРедагувати