Віллі Бурместер
Віллі Бурместер (повне ім'я Карл Адольф Вільгельм Бурместер, нім. Carl Adolph Wilhelm Burmester, 16 березня 1869, Гамбург — 16 січня 1933, Гамбург) — німецький скрипаль.
| Віллі Бурместер | |
|---|---|
| нім. Willy Burmester | |
 | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | нім. Carl Adolph Wilhelm Burmester |
| Дата народження | 16 березня 1869[1][2][…] |
| Місце народження | Гамбург, Північнонімецький союз[1][4] |
| Дата смерті | 16 січня 1933[1][2][…] (63 роки) |
| Місце смерті | Гамбург, Веймарська республіка, Німецька імперія[1][4] |
| Громадянство | Німеччина[5] |
| Професії | скрипаль, концертмейстер, композитор, музикант |
| Освіта | Берлінський університет мистецтв |
| Вчителі | Йозеф Йоахім |
| Інструменти | скрипка |
 Файли у Вікісховищі | |
Син скрипаля. Навчався музиці у свого батька, а потім в 1882—1885 роках в Берлінській королівської вищій школі музики у Йозефа Йоахіма.
З 1886 року почав гастролювати. У 1888 році був представлений Петру Чайковському під час поїздки останнього в Гамбург, отримав від нього низку рекомендацій, завдяки яким, зокрема, влітку того ж року брав участь у літній концертній програмі Павловського вокзалу під керівництвом Юліуса Лаубе і потім ще кілька разів повертався в Росію з літніми концертами[6]. У 1889 році взяв серію уроків в Гамбурзі у Ганса фон Бюлова. У 1890—1891 роках концертмейстер Оркестру Зондерсхаузен, потім працював в Веймарі, в 1892—1896 роках був концертмейстером Гельсінгфорсського оркестрового товариства під керівництвом Роберта Каянуса, пізніше працював в Дармштадті і нарешті влаштувався в Берліні.
Був надзвичайно затребуваний як соліст-віртуоз, отримавши особливе визнання як виконавець творів Ніколо Паганіні; фірмовим твором Бурместер був також одночастинний концерт Генріха Вільгельма Ернста[7]. Виступав і в сучасному репертуарі, хоча найгучніша прем'єра з його участю не відбулася (Бурместер мав був стати першим виконавцем присвяченого йому і який створювався в епістолярному контакті з ним концерту для скрипки з оркестром Яна Сібеліуса, однак цього не сталося через його занадто щільний концертний розклад; в результаті Бурместер образився на композитора, який передав прем'єру Карлу Халіру, і поклявся ніколи не виконувати цей концерт, а Сібеліус змушений був змінити посвяту на Ференца Вечей[8]). Зате Бурместеру присвячені Чотири сонати для скрипки соло Макса Регера (1900). Вважався екстраординарно обдарованим технічно, але не дуже вдумливим і артистичним музикантом.
Віллі Бурместер склав кілька камерних п'єс, з яких найбільш істотна Серенада для струнного квартету і контрабаса. Переклав для скрипки і фортепіано кілька творів Марена Маре, Йоганна Себастьяна Баха, Георга Фрідріха Генделя, а також новіших авторів. Опублікував також мемуари «П'ятдесят років з життя артиста» (нім. Fünfzig Jahre Künstlerleben; 1926).
Примітки ред.
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #117174793 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ LIBRIS — 2018.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 серпня 2019. Процитовано 8 серпня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Mark W. Rowe. Heinrich Wilhelm Ernst: Virtuoso Violinist. — Burlington, VT: Ashgate, 2008. — P. 147. (англ.)
- ↑ Jukka Tiilikainen. The genesis of the Violin Concerto // The Cambridge Companion to Sibelius / Ed. by Daniel M. Grimley. — Cambridge University Press, 2004. — P. 67-68. (англ.)