Макс Регер (повне ім'я — Йоганн Баптист Йозеф Максіміліан Регер, Johann Baptist Joseph Maximilian Reger; 19 березня 1873(18730319) — 11 травня 1916) — німецький композитор, органіст, піаніст, диригент, музичний теоретик, педагог. Учень Гуго Рімана.

Макс Регер
Reger.jpg
Ім'я при народженні нім. Johann Baptist Joseph Maximilian Reger
Псевдо Max Reger
Народився 19 березня 1873(1873-03-19)[1][2][…]
Бранд, Тіршенройт, Верхній Пфальц, Баварія, Німецька імперія[4]
Помер 11 травня 1916(1916-05-11)[1][2][…] (43 роки)
Лейпциг, Королівство Саксонія, Німецький райх[1][4]
·гострий інфаркт міокарда
Поховання Вальдфрідгоф
Країна Flag of Bavaria (striped).svg Королівство Баварія
Діяльність композитор, диригент, піаніст, музикант, музикознавець, викладач університету, органіст, музичний педагог
Вчителі Гуго Ріман і Albert Fuchsd
Відомі учні Dezső Antalffy-Zsirossd, Sándor Jemnitzd, Mansi Barberisd, Othmar Schoeckd, Ервін Шульгофф, Hermann Kellerd, Аарре Меріканто, Yuliya Veysbergd і Eleni Lambirid
Знання мов німецька[2]
Заклад Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана і Лейпцизька вища школа музики й театру імені Фелікса Мендельсона
Жанр класична музика
Magnum opus Requiem[d]
Родичі Johann Baptist Ulrichd
IMDb ID 1167203

БіографіяРедагувати

У 1890—1896 р. Регер викладав у консерваторії у Вісбадені (теоретичні предмети, фортепіано, орган), з 1905 року — в Музичній академії в Мюнхені (композиція, орган), в 1907—1916 р. — професор Лейпцігської консерваторії (композиція), одночасно музичний директор Лейпцігського університету. У 1911—1914 роках придворний капельмейстер у Майнінгені (з 1913 р. головний музичний директор). Концертував як піаніст і диригент (в 1906 році у Петербурзі).

У творчості Регера, представленому всіма жанрами, крім сценічного, простежуються романтичні й неокласичні тенденції. У той же час у ряді творів (сольні сонати, твори для органа, поліфонічні композиції) він звертається до принципів формоутворення епохи Й. С. Баха, прагнучи продовжити бахівську традицію на основі сучасної музичної мови. Інструментальна музика Регера переважно непрограмна; один з нечисленних винятків — «4 поеми за Арнольдом Бекліном» для симфонічного оркестру (1913), відзначені впливом Р. Штрауса й Дебюссі.

БібліографіяРедагувати

  • Liu, Hsin-Hung. (2004)" A study on compositional structure in Max Reger Phantasie für Orgel über den Choral, «Hallelujah! Gott zu loben, bleibe meine Seelenfreud!» D.M.A. Dissertation, University of Washington, Seattle.
  • Anderson, Christopher (2003). Max Reger and Karl Straube: Perspectives on an Organ Performing Tradition. Aldershot, Hampshire: Ashgate Publishing. ISBN 0-7546-3075-7.
  • Bitt, Antonius (2004). Max Reger and Historicist Modernisms. Baden-Baden: Koerner. ISBN 3-87320-595-5.
  • Cadenbach, Rainer (1991). Max Reger und Seine Zeit. Laaber, Germany: Laaber-Verlag. ISBN 3-89007-140-6.
  • Grim, William (1988). Max Reger: A Bio-Bibliography. Westport, Connecticut: Greenwood Press. ISBN 0-313-25311-0.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Макс Регер