Вікіпедія

Вікіпедія:Перейменування статей/Некодуюча ДНК → Некодівна ДНК

< Вікіпедія:Перейменування статей


Некодуюча ДНК → Некодівна ДНК ред.

Пропоную перейменувати з огляду на фактичну відсутність АД теперішнього часу в українській, і настанови мовознавців — уникати їх теоретично можливого творення. Водночас численні статті, в яких радиться передавати здатність об'єкта виконувати певну дію віддієслівними прикметниками із суфіксом -івн. Тому в цьому випадку буде доречно використати прикметник кодівний. Певна річ, Максимус уже проти ☺--Ґалаха (обговорення) 20:02, 21 листопада 2013 (UTC)[відповісти]

  •   Проти Звісно, проти. Далеко не завжди можна замінити активний дієприкметник, що показує ознаку в динаміці, прикметником з суфіксом, що демонструє сталість. Порівняйте відтінки значень: чаруючий-чарівний, рятуючий-рятівний, кодуючий-кодівний, пануючий-панівний. Для кожного способу своє місце. За одним наведеним посиланням ваші улюблені мовні реформатори прямо зізнаються, що пропонують малопродуктивний нині спосіб творення нових віддієслівних прикметників: «Нові віддієслівні прикметники з малопродуктивними в загальнолітературній мові суфіксами -івн-, -овн-, -енн-, -анн- дедалі частіше з’являються у фахових словниках та науковій літературі». Maksym Ye. (обговорення) 08:37, 22 листопада 2013 (UTC)[відповісти]
    Треба мати на увазі, що: «така заміна не завжди можлива, тому що і семантика слова і традиція його вживання відіграють також велику роль. Так, наприклад, не можна довільно взаємозамінювати прикметник і дієприкметник керівний та керуючий, тому що в мові усталились сполуки: керуюча машина й керівна посада, а не навпаки. Так само кожне з слів консервний, консервуючий і консервований має свій, властивий тільки йому відтінок значення: консервний завод, консервуюча властивість (рідини), консервовані гриби. Пор. іще: діючий (вулкан) і діяльний (чоловік) і т. ін.» «Тенденція до вживання активних дієприкметників у термінології пояснюється, по-перше, прагненням до стислості, чіткої окресленості терміну (адже синонімічні сполуки, напр. який (що) резонує замість резонуючий, який (що) крокує замість крокуючий і т. ін., у мовному потоці, в реченнях губляться як компоненти терміна через аморфність навіть у зовнішньому оформленні); по-друге, прагненням до найбільшої точності вислову, зокрема коли прикметником не можна однозначно виразити певне поняття (зволожувальний — зволожуючий чи зволожуваний?), і, нарешті, по-третє, коли вживання дієприкметника допомагає в розрізненні синонімічних означень, а саме в показі більш конкретної ознаки, ніж та, що передається прикметником. Наприклад, у терміні різальний станок означення, виражене прикметником різальний, передає абстрактнішу ознаку, ніж означення, виражене дієприкметником ріжучий (ріжучий диск).» (Морфологічна будова сучасної української мови. К., 1975.)
граєтесь словами. хто хоче, може перейти за покликанням і прочитати в контексті. та й про совкову заборону на івні прикметники годі й говорити. загалом цитата недоцільна, з огляду на те, що:
Колишні дієприкметники прямого стану прикметники теперішнього часу й минулого на - чий і -ший в українській мові зникли, залишивши від себе дві парості: дієприслівники та прикметники.
отже, ріжучим може бути, наприклад, біль в животі, але аж ніяк не диск. та й навіть якби АД були питомі для української, як на мене, сполука недолуга, бо ж диск не може постійно різати. відповідно доречно було б сказати саме різальний диск.--Ґалаха (обговорення) 01:18, 23 листопада 2013 (UTC)[відповісти]
Знову пісня про совків і сосків... Далебі, набридло ж, коли зміни обґрунтовують політикою. Все це вже було: «Ти, брате, патріот, А я собі собака». Ближче до теми. Олена Курило за вашим посиланням писала сто років тому не про те, що в мові зникли, а що в народній мові зникли, в тій функції, як їх уживає сучасна українська літературна мова. Ще раз, якщо не помітили час дієслова, — вживає. І сто років тому вживала, і нині продовжує. Для початку XX ст. ідеалізована народнорозмовна мова була авторитетна, посиланнями на мовлення простого селянина та робітника обґрунтовувалися і мовні приписи мовознавців, і пізніше розстрільні вироки тим самим мовознавцям, які допускали відхилення від простонародності. Але в мові освіченої верстви активні дієприкметники використовувалися останню тисячу років. І без них сучасну наукову українську годі уявити. Дієприкметник. Енциклопедія «Українська мова». Maksym Ye. (обговорення) 05:20, 23 листопада 2013 (UTC)[відповісти]
чого обґрунтовують, можу навести конкретну цитату. суржик був як сто років тому, так і тепер.
Такого типу сурогатів можна подати багато, але це не промовлятиме за масовість цікавого нам явища. Коли об’єктивно порівняти ці сурогати до тих випадків, де їх нема (а могли б при певних умовах бути), то їх слід назвати винятками, непорозумінням, збоченнями – та й годі. Наявність цього намулу в укр. інтеліґентській і письменницькій мові звичайно пояснюють впливом російської літературної мови. Це – правда. Іноді тут доводиться вбачати й безпосередній црк.-слов’янський вплив (напр., у Шевченковій мові). Не обійшлося тут і без польського літературного виливу (на галичан, напр.).
цікаво який стосунок має мовлення освіченої верстви впродовж останньої тисячі років до сучасної української, якій заледве 200, і яка створювалась на народній основі саме на противагу колишній літературній нормі. годі уявити вашому зросійщеному вухові.--Ґалаха (обговорення) 15:37, 24 листопада 2013 (UTC)[відповісти]
Я вже звернув вашу увагу на народницькі корені пуристичних приписів. З вашого посилання на Сулиму: «й правильнішою з народньо-масового погляду». Народно-масовий погляд це дуже цікава річ. Ним можна обґрунтувати вживання як суржика (наприклад, народ масово вживає «співпадає», від якого давно відбиваються укладачі словників, або каже «приймати участь», яке Білодід забороняв на користь «брати участь»), так і навісити політичні звинувачення, як в 30-і «злочинах проти народу». У наш час, коли покоління неграмотних селян відійшло в 60-70-і роки, дуже обережно треба посилатися на мовні поради, що звертаються до народної мови, бо це певна абстракція. А про моє «вухо» ви не знаєте нічого, тому, будь ласка, утримайтесь од зауважень особистого характеру. Maksym Ye. (обговорення) 18:25, 24 листопада 2013 (UTC)[відповісти]
Посилання на історію української літературної мови для загального розвитку: Русанівський В. Історія української літературної мови. Підручник. K., 2001
Щоб дізнатися, як писати несучий, варто відкривати не експериментальні, а нормальні академічні словники наукової термінології. Той же «Російсько-український словник наукової термінології» (К.: Наукова думка, 1998, НАН України, Інститут мовознавства, Інститут української мови), який за вашим посиланням навіть не згададали, і написати: несучий (С. 386), несуча хвиля (С. 91), несуча здатність (С. 708), несуча частота (С. 840) і т. д. А дієслово нести має не два, а вісім значень. Теж мені, знайшли поради термінологів, котрі не запропонували читачеві єдиний прийнятний в українській мові термін, а почали фантазувати на тему дієприкметників. Maksym Ye. (обговорення) 18:52, 24 листопада 2013 (UTC)[відповісти]
нащо тоді нарікали на мою згадку про політику. ваша позиція, наскільки я розумію: все за часів совка - це мовна традиція і норма, решта - пуризм і невігластво, досить примітивна. ага, несуча хвиля - це та, що дає багато яєць ☺--Ґалаха (обговорення) 20:07, 24 листопада 2013 (UTC)[відповісти]
Пуризм це завжди пуризм: нерозрізнення стилів, нерозуміння історичних підстав, часто дрімуче невігластво, а головне — постійно заважаюча думати тверезо присутність загрозливої мови, від якої пурист намагається втікти, «почистити» свій словник. І неважливо, розуміється він на тому, звідки взялося те, від чого «чистить», чи ні. Такий підхід завжди дурний, хоч за часів більшовиків, хоч за імператорів, хоч за царів, хоч за януковичів. Якщо людина погає знає українську, тоді хвилю може і з куркою переплутати. Якщо добре, то вживатиме усталеної термінології. Моя позиція дуже й дуже примітивна, примітивніше нема куди, — вживайте усталеної термінології і не вигадуйте велосипеда. Maksym Ye. (обговорення) 20:53, 24 листопада 2013 (UTC)[відповісти]
згідний, що якщо погано знає, але не українську, а російську. пуристи ще на сняться ☺--Ґалаха (обговорення) 21:18, 24 листопада 2013 (UTC)[відповісти]
Також близька, але різна семантика. Кодувальний це абстрактніше значення «призначений для кодування», а не активне «що кодує». Можуть виникати питання, чи «воно кодує», чи «його кодують». Maksym Ye. (обговорення) 18:24, 22 листопада 2013 (UTC)[відповісти]
так, кодувальний сюди не підходить, бо це той, що призначений для кодування (йонізувальний прилад - той, що призначений йонізувати щось, але от проміння в нього може бути йонізівне - тобто здатне щось йонізувати). водночас, якщо ви так наголошуєте на семантиці, то тут доречно казати саме кодівний. адже говоримо не про ту, що кодує або не кодує, а про ту, що не здатна кодувати.--Ґалаха (обговорення) 01:18, 23 листопада 2013 (UTC)[відповісти]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вікіпедія:Перейменування_статей/Некодуюча_ДНК_→_Некодівна_ДНК&oldid=32755383