Камарзаєв Віктор Володимирович
Віктор Володимирович Камарзаєв (нар. 21 вересня 1956, Кабардино-Балкарська АРСР, СРСР) — радянський та український футболіст, захисник, майстер спорту СРСР, зараз український футбольний тренер.
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Віктор Володимирович Камарзаєв | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 21 вересня 1956 (67 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Прохладний, К-БАРСР, СРСР | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 184 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 78 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  СРСР Україна
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | захисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Сезони | Команда | Місце | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| 1994—1995 1996—2005 2005—2007 2007—2010 2011 |
«Металіст» (Х) «Металіст-2» (Х) Арсенал (Х) Газовик-ХГВ «Кайсар»
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
 | |||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Кар'єра гравця ред.
Виктор Камарзаев вихованець футболу Кабардино-Балкарії. У 18 років був запрошений в команду майстрів «Спартак» з Нальчика. Маючи відстрочку від армії, добровільно виявив бажання служити. У 1974 році був направлений до Групи радянських військ у Німеччині, де перший рік служив в шостій танковій дивізії, згодом був переведений в спортроту, грав за армійські команди за волейболу, баскетболу, гандболу[1]. Пізніше був запрошений грати за футбольну команди дивізії, а згодом за армійську збірну, яку тренував відомий у минулого футболіст Валентин Афонін. Брав участь в іграх на першість Збройних сил СРСР. 1976 році закінченні терміну, залишився армії на надстрокову службу продовжуючи виступати за команду Групи радянських військ у Німеччині (ГРВН)[2].
Приїжджаючи додому у відпустку, одружився. Згодом, залишивши службу, повернувся в Нальчик, де з 1978 по 1981 рік грав за місцевий «Спартак».
1981-го року отримав запрошення в «Металіст». Прийшовши вже під час сезону в харківську команду, яка грала в першій лізі, дебютував в її складі 21 травня 1981 року в матчі проти львівських «Карпат»[3], практично відразу заграв в основному складі, внісши свій внесок в завоювання путівки до вищої ліги. У першому ж своєму сезоні в елітному дивізіоні, Камарзаєв відіграв усі поєдинки чемпіонату без замін.
У 1983 році «Металіст» стартував у розіграші Кубка СРСР, матчем з «Кайратом», який закінчився нульовою нічиєю. В післяматчевих пенальті, один з яких реалізував Камарзаєв, харків'яни здобули перемогу з рахунком 6:5 і пройшли в наступний раунд. Надалі металісти дійшли до фіналу, поступившись там донецькому «Шахтарю» — 0:1.
У 1987 році Віктор перебирається в Запоріжжя, провівши два наступні сезони в місцевих командах «Металург» і «Торпедо». Закінчував захисник свою професінальну кар'єру в полтавській «Ворсклі». Але з футболом не розлучився, продовжуючи грати на аматорському рівні. У 1992/93 роках своїми голами й натхненням допоміг ФК «Авангард» (Мерефа) стати чемпіоном Харківської області, в 20 матчах забив 6 голів.
Кар'єра тренера ред.
Закінчивши ігрову кар'єру Віктор Володимирович c 1991 року тренував юних футболістів у ДЮСШ «Металіст».
У сезоні 1994/95 років був головним тренером харківського «Металіста», з 1996 року очолював «Металіст-2», який виступав у другій лізі.
З грудня 2005 року по липень 2007 року працював головним тренером харківського клубу «Арсенал».
З 2007 по 2010 рік очолював ще одну харківську команду другої ліги «Газовик-ХГВ».
На початку 2011 року був головним тренером казахстанського клубу «Кайсар» з міста Кизилорда[4].
Бере активну участь в іграх ветеранських команд Харкова. У травні 2008 року, Віктор Камарзаев, в складі ветеранської збірної України, складеної з харківських гравців, став переможцем неофіційного чемпіонату світу серед ветеранів, які проходили на Гавайських островах[5].
Досягнення ред.
Перша ліга чемпіонату СРСР
Чемпіон (1): 1981
- Кубок СРСР
Фіналіст (1): 1983
Примітки ред.
- ↑ Віктор Камарзаєв: «Головне — психологія переможців». Архів оригіналу за 11 жовтня 2017. Процитовано 25 липня 2017.
- ↑ Віктор Камарзаєв про військову службу — без купюр і скорочень. Архів оригіналу за 28 квітня 2016. Процитовано 25 липня 2017.
- ↑ Камарзаєву- 55!. Архів оригіналу за 24 серпня 2017. Процитовано 25 липня 2017.
- ↑ Немає ліцензії — немає роботи. Архів оригіналу за 24 липня 2014. Процитовано 25 липня 2017.
- ↑ Наші ветерани — найкращі в світі!. Архів оригіналу за 23 квітня 2016. Процитовано 25 липня 2017.
Посилання ред.
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- Профіль гравця [Архівовано 10 травня 2016 у Wayback Machine.] на сайті metalist-kh-stat.net.ua
- Профіль гравця на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»
- Профіль гравця на сайті sportbox.ru
- Профіль тренера на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»