Трофіменко Вікторія Миколаївна
Вікто́рія Микола́ївна Трофі́менко — українська режисерка, сценаристка та продюсерка.
| Вікторія Трофіменко | |
|---|---|
| Громадянство |
 Україна |
| Професія | режисер, сценарист, креативний продюсер |
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
| IMDb | ID 4975526 |
ЖиттєписРедагувати
Трофіменко мріяла стати художницею, проте пішла навчатися в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого на факультет режисури.
У період з 2005 по 2009 працювала на СТБ та створили документальні телефільми «Назад додому» (2005), «Материнська земля» (2006), «Дев'ять життів терориста Якова Блюмкіна» (2008), «Нестор Махно» (2009) тощо; всі російською мовою.
У 2013 році фільм «Брати. Остання сповідь» став дебютним повнометражним кінопрокатним фільмом режисера[1]. Стрічка була успішною та була відзначена низкою нагород на міжнародних кінофестивалях.
У 2014 році знялась в ролі каторжанки у фільмі «Моя бабуся Фані Каплан» Олени Дем'яненко.[2]
У 2018 стало відомо, що Вікторія Трофименко (сегмент "Virka"), разом з режисеркою з Нідерландів Дельфін Ноельс (сегмент "The love supreme") та індійською режисеркою українською походження Дар'єю Гайкаловою (сегмент "Two roti"), працюють над фільмом-альманахом з трьох частин, де головними персонажами мають виступити жінки, які пережили трагедії. Триптих має стати копродукцією Нідерланди, Індії та України.[3] У липні 2018 року фільм брав участь у пітчингу ОМКФ, але не зміг перемогти (переможцем Пітчингу став проект "Незручна пам'ять" реж. Ігор Іванько).[4][5]
У 2017 році стало відомо, що Вікторія Трофименко подавалась на 10-ий пітчинг Держкіно зі стрічкою "Яків" на тему Голодомору та із заявленим бюджетом у ₴90 млн. (очікувана сума від Держкіно - 30% кошторису, тобто ₴27 млн.); пітчинг цього разу фільм не виграв.[6][7] Після невдачі у 2017 році, у 2019 році творці стрічки подалася вже на 11-ий пітчинг Держкіно з цією ж стрічкою "Яків", але зі зменшеним бюджетом до ₴69,3 млн (очікувана сума від Держкіно цього разу 79.3% кошторису, тобто ₴55.0 млн.).[8] На 11-му пітчингу стрічка таки перемогла, але за умови зменшення частки кошториса Держкіно на ₴6,6 млн до ₴48,4 млн.[9]
ФільмографіяРедагувати
НагородиРедагувати
- 2014 — Нагорода за найкращий сценарій Міжнародного кінофестивалю «Кіношок» в Анапі (Брати. Остання сповідь)
Джерела та приміткиРедагувати
- ↑ Після українського фільму «Брати» у Москві плакали і вибачалися – режисер. Радіо свобода, 24 вересня 2015
- ↑ Фантазія про Фані Каплан: історія кохання та внутрішній ленінопад. Рецензія. Твоє місто, 13 грудня 2016
- ↑ «Можна сказати стільки всього, але не бути грубою». Розмова з українкою Дарією Гайкаловою — новою зіркою індійської режисури. День, 31 серпня 2018
- ↑ Пітчинг Одеського кінофестивалю: історія, драма та екранізація п’єси Сенцова. Детектор медіа, 19 липня 2018
- ↑ Оголошено перших переможців ОМКФ-2018. OIFF, 2018
- ↑ «Червоний 2», «Довбуш» від Саніна, історії про сепаратистів. Які дитячі, тематичні та артхаусні фільми пітчило Держкіно. Детектор медіа, 27 червня 2017
- ↑ Дмитро Раєвський. Втеча від проблемного кіно. Телекритика, 09.11.2018
- ↑ Три тата й один Андре Тан. Четвертий день 11-го пітчингу Держкіно. Детектор медіа, 27 липня 2019
- ↑ Названо переможців 11-го пітчингу Держкіно (ПОВНИЙ ПЕРЕЛІК). Державне фінансування отримає 101 кінопроєкт.. Detector media, 8 серпня 2019
ПосиланняРедагувати
- Вікторія Трофіменко на сайті IMDb (англ.)
|
Це незавершена стаття про українського кінорежисера. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |